*Aishīyorogumo

Керівнику оперативного відділу поліції Сонячної Системи,

полковнику Пітеру Бероу.

Від старшого аналітика

експертно-криміналістичного центру Марсіанських космічних сил

Алехандро Гарсія.

Копія: Центральне представництво Об'єднаної Церкви Єдиного Бога, Земля.

Службова записка.

Надсилаю результат відновлення даних, отриманих з пошкодженої “чорної скриньки”, рятувальної капсули J-4, відстріляної з борту вантажного корабля Yoshino-3020 (власність корпорації AKASHI), знайдену у нейтральному секторі космосу, пошуковим кораблем CVN-70 «Carl Vinson», між Юпітером та Марсом (точні координати та дата знахідки у прикріпленому info-фалі).

У зв'язку з пошкодженнями, аудіозаписи, що містились на носії даних “чорної скриньки”, було переведено у текстовий формат. Вони являють собою особистий щоденник штатного капелана з Yoshino-3020, Вільяма Хороу.

Рятівна капсула не містить органічних решток, що вказує на її холостий відстріл.

Інші рятівні капсули, як і сам Yoshino-3020 (що прямував за маршрутом: третя геологорозвідувальна платформа, Ганімед - Рівнина Еллізій, вантажний космодром другого типу, МАРС) досі не знайдені.

Відновлені дані:

Третій день польоту. Все як завжди. При зльоті з Ганімеду ледь не вийшов з ладу другий, допоміжний двигун, але це звичайна хвороба нашої пташки Йошіно, що зі старої японської, означає Шанована.

П'ятий день польоту. Пили синтетичний саке з капітаном Мінато. Гівно. Марсіанський віскі куди краще. Але чолов'яга Кеп не поганий. Досі не знаю, навіщо на пан-азійських корпоративних кораблях священник, але платять вони добряче. Корпорати, що з них візьмеш.

Дев'ятий день. Частково вийшли з ладу системи охолодження у двох з трьох вантажних відсіках. На кораблі метушня. Допомогти ні чим не можу. Молився Єдиному. Пив віскі. Так, у мене лишилась ще одна пляшка. А до Марсу ще летіти й летіти.

Десятий день. Клята Ганімедська крига, яку ми веземо, почала танути. Добре, що працюють антирадіаційні екрани, бо як зламаються вони, то корабель долетить до цілі порожнім. Радіація-с. Схоже відремонтували систему охолодження. Інженерам довелось вдягати важкі скафи, та лізти до вантажного відсіку, щось там лагодити. Двоє злягли з ознаками легкої форми променевої. Добре, що Док, пані Сандерс, має дуже сучасний медичний відсік.

Дванадцятий день. Збирав команду на проповідь. Дивляться здивовано. Добре розумію, що віра у них своя, але корпоративна етика все ж змушує їх слухати. Не азійців всього троє. Я, пані Сандерс, та начальник військового супроводу, Абрамс. До речі, він єдиний, окрім капітана, хто має на кораблі доступ до зброї.

Вісімнадцятий день. Спав дуже погано. Болить голова. Якщо щось і снилось, то якась чортівня. Чомусь дзвенить у вухах. Дивно це все. Вирішив піти до пані Сандерс. Дала пігулки. Розмовляв з Кепом. Каже, що почувається не краще. Зі сном проблеми у багатьох. Лайно. А віскі скінчився.

Двадцять другий день. Напруга на кораблі зростає. У всіх проблеми зі сном. Пігулки не рятують. Люди виснажені та роздратовані. Бачу, що можливі конфлікти. Кеп, та Абрамс тримаються. Та чи надовго їх вистачить?

Двадцять восьмий. Перше вбивство. Інженери щось не поділили. Хтось ухопився за різак. Винного ізольовано. У вухах не просто шумить, це схоже на пісню, лише слів не розібрати.

Тридцятий. Записую на бігу. Ще три убивства. Здається, когось пристрелив Абрамс. Намагаюсь не панікувати, але напруга на палубах величезна. І пісня, вона все звучить. Я майже чую слова. Молився Єдиному, але не зміг дочитати молитву.

Тридцять п'ятий. Бійки на кожному кроці. Кров на рифленому залізі підлоги. Ковзаючись дійшов до містка. Капітан мертвий. Помічники теж. Абрамс збожеволів кінцево, та відкрив вогонь. Корабель йде на автопілоті. Але я знайшов армійський ніж. У відсіках крики та стогони, на стінах кров.

Можливо сороковий, не знаю точно. Я не зміг врятувати Сандерс. Люди, що втратили людську подобу. Шалені, божевільні погляди. Я не встиг. Вони копирсались в її нутрощах. Втік. Єдиний, що ж коїться на цьому проклятому кораблі?

Пісня в голові лунає все гучніше, та в жодній мові нема слів, щоб її перекласти. Боже Єдиний, я відчуваю, коли зрозумію її слова, мене не стане.

Більша частина команди мертва. Криків та стогонів не чутно. Я майже зрозумів пісню. Джерело та серце її — четвертий, порожній вантажний відсік. Хтось невідомий кличе мене, і сил опиратись майже немає.

Жіночий голос, чудовий та лагідний. Вона кличе. Ми, її втрачені коханці. Нас мало, але ми йдемо до неї.

Нема сил опиратись. Я завантажив щоденник до J-4. Маю надію, запис знайдуть.

Єдиний, як же боляче!

Я вирізав твій хрест на власних грудях!

Кров заливає моє тіло.

Боже, вбережи мене, при зустрічі з нею!

Сприйняття дійсності вивертається.

Тепер все стає зрозуміло.

Так помирають старі, та народжуються нові Боги.

Я йду до тебе, зоряно-чорна Аісшійорогумо!

Пісня твоя сильніше моєї молитви!

Я йду.

В руці моїй ніж!

* Aishīyorogumo (アイシーヨログモ) - Крижаний, чорний павук (вільний переклад з японської). Yorogumo, павучиха звабниця, давньояпонська міфічна почвара.