Нічна гостя

Я відкрив очі та подивився на годиник. Був вже майже ранок. Але було ще зарано, щоб вставати з ліжка. Не встиг я задрімати, як зловив себе на думці, що наче у кімнаті хтось є окрім мене. І цей хтось пронизливо дивиться на мене. Мій мозок збуджено придумував ідеї, які не відповідали здоровому глузду. Наче то духи, або домовий, а може ще хтось гірше. Я напружив вуха, щоб у нічній тиші вловити інакші звуки. Але окрім свого серцебиття, що тільки пришвидшувалось, я не почув більше нічого. Розплющити очі мені було лячно. Я так і лежав, намагаючись робити вигляд наче сплю, намагаючись вирівняти своє дихання, та заспокоїтись. Шукаючи научні докази та “сухі” обґрунтування, що окрім мене нікого в кімнаті не могло бути. Мене поглинав страх перед невідомістю. Я, напевно, виглядав дуже кумедно, завмерши в одній позі, боючись поворухнутись, щоб не виказати себе, що я не сплю. Але нічого не відбувалось. Як тільки я почав заспокоюватись, я відчув, що біля мене зім’ялась частина ліжка, як би то сіли поруч. Напруження переляку зросло до максимуму. Я вже не міг прикидуватись сплячим. Розплющивши очі, побачив темноволосу дівчину у прозорій сукні. Вона сиділа на краю ліжка, спиною до мене. Я зазнав шоку, моє тіло повністю покрилось сиротами та стало не контрольованим. Кліпаючи нервово очима, моя нижня щелепа сама по собі відкрилась. Яким би не був мій переляк, я продовжував боротись із зацепінінням тіла, щоб спробувати відсахнутись подалі від дівчини, якої не могло існувати. Переборовши страх я піджав ноги до себе, і притулився до стіни. Лівою рукою я підібрав ковдру, накриваючись із головою, щоб сховатись. А долонею правої руки протер очі. Не вірячи у те що бачу перед собою. Після щипнув ліву руку. Я хотів вірити, що це лише сон. Бо я жив сам, і ніякої дівчини цієї ночі точно не запрошував у гості.

- Заспокойся, це лише сон. А я - твоє бажання. - Промовила милозвучно дівчина, підводячи голову. Різким рухом вона повернулась та наблизилась впритул до мене. Наші погляди перетнулись. Ми дивились один одному прямо у вічі. Дивлячись у її голубі очі, мій страх відступав, та по тілу линула пристрасть. Я не помітив як ми змінили позу, та вже лежав у ліжку, а вона лежала на мені. Але ми і надалі дивились у вічі. Вона нахилилась ближче до мене. Я піддався почуттям, і припідняв голову. Ми сплелись губами у солодкому поцілунку. Від такої насолоди я заплющив очі. Жага сплетіння наших губ, та безумні доторки язиками, зносили мені дах. А тепер я відчув новий вихор емоцій та відчуттів, яких ще ніколи не відчував при поцілунках. Спочатку німіють пальці на ногах, після палці рук. Здавалось, оніміння піднімається з самого низу. Слідом за цим, моє тіло охопив холод. Через мить, мої нервові закінчення вибухнули від нової хвилі почуттів. Шкіру наче обпалювало, а біль була нестерпною. Було схоже, що мене пронизують тисячі голок. Від цього тіло заклякло, та не піддавалось контролю. Розплющивши очі, бачу, що моя долоня, якою я обіймав дівчину за плечі, виглядає інакше. Пальці тонкі і довгі, здавалось зникла уся шкіра та м’язи. Наче я висихаю. На мить я побачив те, чого раніше не помічав у моїй нічній гості. ЇЇ очі тепер виглядали пустими та темними, а волося стало сивим та рідким. Я перервав поцілунок, вловивши новий невідомий мені вигляд дівчини. Може то моя уява при нічному освітленні бавиться? Вона притулилась усім своїм тілом до мене, та приблизилась до мого правого вуха губами.

- А тепер ти висохнеш від бажання. - тихо прошептала вона. Ми знову поринули у пристрастному поцілунку. Як тільки її губи торкнулись моїх, моя свідомість була перенесена у інше місце. Тепер я стояв біля ліжка та бачив, як ми зливаємось із дівчиною у поцілунку. Моє тіло було таким змореним. Мої сили покидали мене. Навіть, коли я спостерігав з боку за нами, мені здавалось, що я теж все відчуваю, відчуваю той обпалюючий холод по всьому тілу. Моє лице теж змінилось. Воно втратило природній колір життя. Стало блідим, очі стали більшими, напевно, за рахунок того, що шкіра на лиці схудла. Якщо придивитись то можна було побачити мої зуби крізь щоку. Дівчина своїм поцілунком висмоктивала з мене жіття. Та раптом, вона відсахнулась від мене, подивишись у вікно, відкрила рот, та видала звук, нагадувавший скрегіт металу та плач дитини. Після різко піднялась на ноги, злізла з ліжка, та миттю опинилась біля вхідних дверей у спальню.

- Я повернусь за тобою. - прогарчала розлючено вона, - від Сухії ще ніхто не втікав - ледь чутно прошепотіла вона. І тут пролунав будильник. Він насильно витягнув мене із цього незрозумілого марева. Я підвівся на лікті, вимкнув дратуючий сигнал будильнику. Оглянув усе своє тіло, чи все було в порядку, чи нічого не змінилось. Запевнившись, що сам в кімнаті і все гаразд. Знов ліг на м’яку подушку, розмірковуючи над подіями які відбулись цієї ночі зі мною. То був сон чи реальність? Хто така Сухія? Чого від мене хоче?

І от після цього я не можу спати вночі. Бо кожного разу, коли я тільки лягаю у ліжко. В голові проноситься спогад останніх слів моєї нічної гості.