Мовчання — срібло, відмова — золото

Бути батьками юного лицаря — складна справа. А якщо ж ваш син ще й невиправний тюхтій, то взагалі хоч за голову хапайся! Герр та фру Маннеліг не знали вже, що робити — що дитині не мовиш, все виконає.

Хіба це погано, скажете ви? Якби ж то він тільки батьків слухався! А то їздять тут всякі торгівці, співці, а то й просто злодюжки, і тільки встигай дивитися, щоб юний Магнус не роздзвонив, під якою скелею вхід до підземного ходу, де родові скарби лежать. Раз бідового хлопа навіть шукали тиждень, знайшли — от горенько! — в сусідньому монастирі. Їхали ченці, шукали собі братію, яка хоче Богу послужити, і зманили хлопця. Добре, абат виявився прозорливим: побачив у серці сина лицаря не побожність, а несміливість, і відправив додому— чесного монаха з нього не буде.

А що бувало, як при ньому почне сперечатися челядь! Нормальний лицар вже б розігнав, а цей стоїть і думає, а хто правий, щоб до нього приєднатися. І часто це було на руку служкам, які швидко збагнули, що до чого, і крутили хлопцем як могли. «Нам обіцяли бочку пива і смажене порося до свята, юний пане, віддай наказ на кухню». «Герр Магнус, вас чекає матінка нагорі, а ми тут поки приберемо... (собі до рук пару монеток зі скрині)». Хіба ж це годиться для майбутнього господаря замку?!

Отаким виріс Магнус Маннеліг, і так би він і згинув від інтриг власних слуг, якби не один випадок. Сталося це за тиждень його посвячення в лицарі, яке буває у п'ятнадцять літ. Поїхав він із дому, забрів далеченько — аж у ліс, переночував.

Рано-вранці, коли ще не зійшло сонце, прокинувся хлопець від близького руху. Дивиться — на галявині хтось стоїть. Постать ніби жіноча, а ніби й ні: ноги якісь не такі, ступні надто великі... І що це, хвіст у неї?! Кого це принесло?

Страх запечатав йому вуста, скував все тіло. А дівчина (чи хто це?) почала співати грубим голосом, але ніжно:

— Мій Маннеліг, мій Маннеліг, любий ти мені. Чи одружишся, чи ні? Відкажи-но швидко, так чи ні...

Обалділий Магнус дивився широко розкритими очима і нічого не казав. Щоб отак йому в любові признавались... та ще й якась лісова нечисть!

А тролиха продовжувала, підходячи:

— Дам я тобі бистроногих кобилиць... Ще й сорочку, зв’язану без спиць... Подарую млини — тільки мене не мини... І спечу тобі млинці... Залікую з бійки синці...

Подарунки множились, подвоювались, потроювались, аж у бідного хлопця голова обертом йшла, і він нічого не міг відповісти.

А навісна дівка вже наблизилась, присіла поряд, і дихаючи прямо в обличчя, так що було видно її роздвоєний язик, проспівала грубим голосом:

— Чи одружишся, чи ні? Відкажи-но швидко, так чи ні...

Зазирала жовтими очиськами прямо в душу, ніби вийняти хотіла з неї правду.

І від такого напору бідолашний лицар вигукнув на весь ліс те слово, якого до того нікому всерйоз не казав:

— Ніііі! — І додав твердо: — Провались, напаснице, разом зі своїми дарами!

Як не дивно, тролиця послухалася. І зникла, ховаючи від невдалого нареченого посмішку — чи то сумну, чи то вдоволену.

Повернувся Магнус додому, переповідає свою пригоду, аж захлинається. Яка ж страшна була тролиха, і які обіцянки в неї спокусливі, і замки, і коні, і чарівний меч... А він зміг від цього відмовитись, уявляєте! Розповідає, і, своїми почуттями захоплений, не помічає, як батько стиха посміхається в вуса. Знайшов-таки ключик до синової сміливості.

Згадує старий герр Маннеліг, як крався лісом, шукав печеру, віддавав знайомій тролисі мішечок золота — плату за те, що змусить сина сказати «ні». І радіє, що всі отримали те, чого хотіли: хлопець — рішучість, батьки — повагу до нього і впевненість в майбутньому, ну а юна тролівна — прибуток: жодній нареченій не завадить поповнення приданого!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Артем Максимович
02.03.2023 22:49
До частини "Мовчання — срібло, відмова — золото"
Прикольна міфічна історія, яка смішніша, якщо перенести на сучасний лад: коли сином крутять дівчата, коли він слабкодухий, підсунути йому якусь умовну наполегливу "тролиху", яка геть не вписується у його смаки, щоб він рішуче їй відмовив😂
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Олена Мрійлива
    23.02.2023 23:51
    До частини "Мовчання — срібло, відмова — золото"
    Яка гарна повчальна оповідка! Старе добре гумористичне фентезі) Якби сюди гномів, то було б по-праттчетівськи) Мені сподобалось
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ілянка
    22.02.2023 09:43
    Спойлер!
    Спойлер!Дякую! Взагалі це і є ретелінг пісні, скандинавської балади "Herr Mannelig", яку я просто пояснила по-своєму (а в оригіналі все не так весело, там лицар відмовився, бо тролиця не християнка, а вона пішла в сльозах). Переклад українською є, але я вирішила чужі вірші не вставляти, а спробувати написати на основі їх щось своє. В оригіналі теж були коні і млини, чарівний меч і сорочка, зроблена магією. Я додала тільки млинці і синці😁
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ілянка
    22.02.2023 09:55
    До частини "Мовчання — срібло, відмова — золото"
    А так і буває, що відважним не може бути той, хто не знає страху. І ще ж тут таке, що сміливість знайшлася у відповідь на щось зовсім неприпустиме. Думаю, абсолютна більшість людей би відмовилась)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше