Про тих, що на горищі живуть

Якщо це можна назвати мотивом і це те, що Ви мали на увазі, то він такий: маленький герой розповідає з точки зору свого світобачення, що звуки, які чути з його горища — наслідок проживання відьми з ковалем. Далі, курсивом, вже переповідається менш дитячою мовою, те, що розповідала власне сама бабуся. Тобто пояснення явищ навколишнього світу...)

Таке життя) перстень - це те, від чого все почалось, відьма просто закохалась (от просто), а про кров цапів, то просто натяк на алхімію... Безсмертя... Науку і всяке інше псевдо... І замовлення для продовження вивчення. Що ж, мені подобаються натяки від авторів, щоб теорії будувать... Але люди всі різні)

Що ж, гадаю, Вам майже правильно здається, але. Трохи нечітко я згадала щерицю, або амарант. Згідно з мовою квітів, вона може значити невмирущу любов або ж безнадію; крім того, це лікарська рослина... Тобто так само нечітко згадано, що коваль зачарував перстень саме цією рослинкою, зізнаючись у почуттях до відьми й сподіваючись таким чином вилікувати. А відьма в кінці розвіює за вітром те саме зілля... Кінець кінцем я назвала їх оберегами, тож...) а випущена фраза (вона таки випущена) про те, що камінець — її спадок світові. Дякую за мову, але на ній далеко не виїдеш, як бачите)))

Якщо говорити мовою квітів, то я нею дуб - себто, ніц в тому не розумію😅 Та можу сказати одне: на мові можна доволі далеко доїхати, наприклад, до четвірочки😉