Все, що чекало весни
Аміна хукала на скло віконця авто, розтирала рукавицею тонкий шар криги і дивилася на хурделицю. Вона поверталася з «нуля». Чим далі їх машина від’їжджала від цього міста-пекла, тим тихіше й тихіше було чути свист і бухкання артилерії.
471248
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Тетяна10.06.2025 16:38
Прочитала твір і відчула себе присуньою разом з Аміною і Оленою під час їхньої розмови... Дякую Вам, Олена, за емоції! Дуже проникливо і дуже гарно!
⋯
Олена Воротнікова15.06.2025 10:56
Дякую, Тетяно, за відгук! Для автора найвища похвала, коли читачі занурюються до їхніх героїв і відчувають те, що відчували і Аміна і Олена. Значить, магія слова в дії!
⋯
Олена Воротнікова15.06.2025 10:56
Дякую, Тетяно, за відгук! Для автора найвища похвала, коли читачі занурюються до їхніх героїв і відчувають те, що відчували і Аміна і Олена. Значить, магія слова в дії!
⋯
Олена01.08.2023 14:58
До частини "Все, що чекало весни"Читаю із задоволенням, і сльози на очах, і радісна усмішка. Дякую! Ніколи ми не думали, що будемо жити під час війни, та щє і з сусідньою країною.
Лєн, дякую за емоції!
⋯
Тетяна09.06.2023 19:52
До частини "Все, що чекало весни"Дякую,Оленка,за можливість розслабитись і примкнути до дівочих розповідей,було гарно!
⋯
Олена Воротнікова08.03.2023 18:47
До частини "Все, що чекало весни"Дякую!💛💙 Мене важко переконати в модних пріоритетах! Впевнена, що лампові оповідання завжди будуть потрібні!
⋯
Анатолій06.03.2023 16:50
До частини "Все, що чекало весни"Безумовно блискучий твір, та нажаль читачеві подавай фентезі, жахи, еротику... Я й сам поступово скочуюсь до читацьких вподобань.
⋯
⋯