Абрикоси
Абрикоси цього року розквітли рано. Бутони не витримали пестощів весняного сонця і розкрилися назустріч світу. Вміють же, знають звідкись.
Говорять, що все живе носить в собі програму, завдяки якій і знає, як поводити себе після народження. Ґрунт усього буття. Диво, чесне слово.
Ех... Єдине, що мене дійсно дивує в цьому всесвіті – життя. Життя так жадає жити, так жадає продовжитись, що в мене біжуть мурашки по шкірі. Завжди знайде спосіб, завжди знайде вихід те життя, скільки його не знищуй. Инколи це справді дає надію. І майбутнє вже здається не таким печальним. Їй-бо, я би з'їхала з глузду, якби життя мене не дивувало!
Комусь навіть і це не допомагає...
Ластівки виліплюють гнізда, вміють попіклуватись і про себе, і про дітлахів. Метелик, натомість, бува народжується, щоб стрімко прожити лише один день, відкласти личинки і піти в потойбіччя.
Не всі люди – ластівки.
Ось я, наприклад, навіть не метелик, але до ластівки точно не дотягую. Просто живу собі життя. Радію, печалюсь, дивуюсь. Сьогодні ось нюхаю цілий день абрикосовий цвіт. Така ось я дивна тваринка. Увімкни фантазію! Фантазія і тобі підкаже, яка ти тваринка. Хто ж це знає, як не ти?
Цить! Чуєш? Шебуршать їжачки в кущах. Що за дивовижні звірі! Юркають туди-сюди, туди-сюди! Ясно, що граються. Абсолютно дивовижні!
Боже! Вже стемніло як! Гаразд, час вже йти. Ґеть з вулиці в затишний будинок! Добре, добраніч тобі, сонце.
17,18.04.2023
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!