Інферно

Інферно

Пролог

Якось, у одному місці, де таке може й не дивно бачити, але все ж трапилось щось надзвичайне… Не знаю, чи казка для дітлахів, чи притча для юних бізнесменів… Коротко кажучи історія, яку я чув… Вам цікаво?! Розповісти?!..

Що ж… Слухайте...

***

В повній спеці, яка пронизує до самого нутра. Подекуди серед найтовстішої криги, а подекуди навпаки – зі сповненої магми, недотлілого запаху трупів, грішників усіляких… Сидів хтось.

Це було у самому далекому кутку краю безмежного болю, на троні з усіляких черепів, кісток, хребтів, перев’язаного усілякими шлунковими мотузками, нитками зі шкіри людей… Точніше покидьків у тілах людей.

- Володарю, у нас проблема… - перервав спокій того, що сидів на троні, чийсь голос, що прозвучав так низько й химерно, ніби його власник геть не людина.

- Так, Баал. Що трапилося? – відказав могутній голос.

Глава І

Дядько Снуп постійно кульгав, кашляв, лаявся…

Він народився у якомусь задрипаному селі, десь у повній дупі світу. Він усе своє гниле існування був як та місцина. Все буркотів, все щось було не до вподоби .

- Сер. Затвердите договір? – підбіг якийсь молодий і зжатий, весь у веснянках, весь сором’язливий, словом, що увесь аж ніби світився добром, гарний юнак.

- Геть! Геть, кажу! Ти погано впливаєш на мою ауру! На мій час! – відбуркав Снуп і…

Його серце спинилося… А юнак посміхнувся.

***

«Що за чортівня… Я запізнюсь! Там мають знести споруди! Гроші втрачаються!!!!» – геть розгублено відчував себе Снуп, що раптом опинився казна-де…

- Містере! Містере! АГОВ!!! ЖИРНИЙ ДОВБАНЬ! ДО ТЕБЕ ГУКАЮ СНУП!!! – кричав над його вухом хтось…

- ХТО ТИ?! ДЕ ТИ?! ЩО ТИ?! – ніяк не вгава середнього віку почвара… Ой, тобто цей чоловік.

Він озирався. Все намагався знайти, що це, де воно…

Варто зазначити, що Снуп був дуже побожний. Ні, звісно це не значить, що він дуже вірив у Бога. Але… На церкву гроші кидав, все якісь мутки мутив…

- Це…це… ЦЕ НЕ МОЖЛИВО!!! Чуєш, я не вірю!!! ЩО ТИ та..та..таке?! Це якийсь розіграш… Так… Розіграш!!! Де камери?! Хутко! Мало часу! Час – гроші!!!! – верещав і кумедно бігав по колу Снуп…

Вся справа в тім… Що над ним літав маленький і потворний чортик.

Глава ІІ

Етер новин

СЕНСАЦІЯ!!!

Зник відомий багатій Пуп Снуп!

Пуп був важливим, його проекти мали змінити, буквально захопити світ!.. Але… Він десь зник… Усі його підопічні голосно плачать…

О!..

Перед нами його права рука – Йопопо Ольвовод.

- Йопопо, що скажете?

- Йой… Ну…е…е.. це напевно хо… провакація!.. Все це є наші вороги!...

- Зрозуміло! Авжеж! І що Ви будете з цим робити?!.

- Нічого… А… ой..ну..еее… Я заміню його! Покладіться на…

- Зрозуміло, дякуємо, до зустрічі!

***

Пеклом лунав сміх. Чоловік на троні реготав, як мала дитина, що почула (а чи побачила) щось дуже кумедне.

- Ахаххаахаха… Я бачу Ульсар вже познайомився з нашим гостем. Що ж… Ведіть цю Душу до мене…

***

Снуп прийняв дійсність. Хоч і не охоче. Він ніяк не міг усвідомити як такий лідер, богообраної компанії, богообраних людей… ЯК ВІН (така поважна на його думку особа) МУСИТЬ БУТИ ТУТ?! А не у раю…

Чортик вів його до Інферно. По пеклу він бачив усе таке, що нагадувало описані твори про які балакали смерди (так він називав простих людей), але сам Снуп ніколи їх не читав, тому й ніц не знав. Але багато чого чувши й маючі такі довгі вуха ( а вони у нього і дійсно були такі, ніби він якесь порося з вухами слона, а не людина).

Снуп дуже не любив людей ще й тому, що вони бачили його нутро. Тому він часто спускав своїх псів, що тримали його раби… Ой, тобто підопічні… Коротше кажучи багато лихого робив Снуп. Та в пеклі це немало значення. Перед магією все стає вразливим.

Тому навіть його товариш – Піп Обвислий, ніяк не міг йому зарадити. Тут би було доречно сказати декілька слів про обвислого попа… Але він навіть на імення своє не тягнув. Настільки лицемірною сволотою той був.

- А нащо ми… - почав знов буркотіти Снуп. Але враз принишк і вжахнувся…

З нічого перед ними предстала почвара з крилами мух і очами коня…

Глава ІІІ

Етер новин

Що за містика?!!!!

ДОСІ!!

Досі не відомо де Снуп!..

Минуло вже три тижні з його зникнення, а відомий багатій Снуп, що тримав компанію «Воланд Ленд», і досі десь у невідомому місці! І його доля невідома…

Сьогодні до нас завітав його близький друг, власник компанії «Какагнер Зек Компані», яка підпорядковувалась «Воланд Ленд Груп». Це в минулому лай… ОЙ, перепрошую. Текст писав наш колишній працівник, що зараз покараний.

Так ось! У нас в гостях…

Ручний Какахожин!

- Отже, ваш товариш зник. Що ви відчуваєте?!

- А что… ОЙ.. Звісно мені болить. Але це так дивно!!! І досі нічого не відомо.

- Ви готові його замінити?!

- Так!!! ЗВІСНО! Він довіряв тілько мені!..

- Що ж, до зустрічі…

***

ТЕРМІНОВІ НОВИНИ!!!

У сусідній корпорації «Зелений край» зник син відомого акціонера!!!

Його батько зараз у студії. Зустрічайте – Степан Акагіга Бандерович!!!

- Як Ви переживаєте втрату сина?!

- Він зник буквально на моїх очах!!! Я…я… Це жахливо!!!

- Розуміємо. Попийте води, заспокойтесь…

- Дякую… Вельми дякую… О… Мій хлопчик…

***

Тим часом у раю перед херувимами і богом стояв Сірко Акагіга Степанович. Це був статний чоловік. Він мав кремезне тіло, пружні м’язи! Це був справжній козак!

- Повторюю, ти живий. Ти не загинув. Я викликав тебе. – сказав Бог.

- Але чому?!.. – не розумів Сірко.

- У пеклі зараз душа покидька. Там їй і місце. Але цей бісовий Сатан… Коротше, ти маєш піти у пекло і повернути ту душу у ваш світ!

- Але чому?!! – й на далі не вгавав юний орел.

Ще трохи поговоривши, Сірко таки усвідомив. Що пекло не гідне покарання для Пупа Снупа. Тому він має забрати його звідти й повернути у наш світ! А вже там вчити. А навчання – найкраща форма необхідних тортур!.. Саме таке покарання має отримати Снуп.

Глава IV

Снуп побачив купу див!!! Пекло не було подібне ні на що, з того, що тілько можна собі уявити! Тут були й химерні почвари, і дивні монстри різних видів, і…

Звісно, що всі грішники!..

О, як вони нестерпно волали!.. Але Снуп, залишався Снупом. Він і далі вважав себе пупом всесвіту й не зважав на все. Пуп гадав, що хто б не був той Сатан, вони знайдуть спільну мову. Все ж, вони дуже подібні.

І ось…

Вони прийшли у Інферно!

Перед Снупом, на троні сидів хтось, чиє лице не видно, його аура гнітила!.. Це був справжній владар Пекла!..

- Що ж…- почав було Снуп.

- МОВЧАТИ! – сказав диявол, який мав гарні окуляра на його страшній шкірі, за якими були криваві, як рубін, очі.

- Хо..хо..хо! – втрутився Сатан. – Ваал... Спокійно. Люцифер!

- Так, Володарю. – раптом весь у розкішному одягу, і дуже подібний на гарну людину, з’явився ще один диявол. ін здався Снупу дуже знайомим, він ніяк не міг усвідомити хто це...

- Скажи Астароту і Асмодею най зустрінуть нашого нового гостя. Не дайте йому дібратися СЮДИ!!! Все ясно?! – віддав наказ Сатан.

- Так, Повелителю Мамоне.

- Ось і добре.

Та не встигли вони і слова сказати… Як перед ними повстав Сірко весь у крові, подібний на гібрид вовка та кажана.

- Ну, що почвари?!. Потанцюємо?!.

І розпочався бій…

Епілог

Новини

Неймовірно!

Компанія Снупа Пупка Обкаковича розвалилась!

До того зниклий безвісті Снуп Пуп, був знайдений голим у брорделі. Там же були й докази його злочінів. Весь у власному лайні й блювоті він був посаджений у психдиспансер і зараз проходить терапію, вчиться бути людиною!

А усе його оточення було арештовано! Як і усі матеріальні й нематеріальні активи.

***

ТЕРМІНОВІ НОВИНИ!

До цього так само дивно зниклий Сірко Акагіга, повернувся до дому!

Компанію «Зелений край» перейменовано у компанію «Алукард».

Бажаємо їм успіху!

А тепер до інших но…

***

Ось й казочці кінець… Казка, звісно брехня… Але у ній…

Натяк всім, що головне - не бути як Пуп. Важливо міркувати заради блага суспільного, а не власного. А щодо Сірка…

Ну, це ж казка… Може інші казкарі знають.

Тож, всьому є свій кінець. Я розповів вам гарну історію про кінець пекла. Про занепад Інферно.

А хто слухав – молодець!