День матері або Дякую за співчуття

(Усі події не вигадані, герої справжні, лише змінено імена)

Ніч – проміжок часу від заходу до сходу сонця. Ніч – частина доби з вечора до ранку. Просто сонце перебуває нижче за лінію горизонту. Вона не має постійного часового проміжку, її тривалість змінюється. У травні ночі короткі.

У травні повітря наповнене теплом, запахом тюльпанів, бузку, конвалій. Але вершина досягнень травня – це білі квітучі яблуні і вишні, пелюстки їхніх квітів повсюди. Квіти, квіти, квіти... Діти збирають букети і несуть мамі чи бабусі.

У другу неділю травня відзначається День матері. Дарина ніколи не забувала про це свято, адже воно, зазвичай, за кілька днів до чи після, а то й на сам день народження її мами. І завтра теж такий день. Вона планувала подарунок, улюблені мамині тюльпани, вечерю разом із батьком, сестрою, дітьми. У неї є три повноцінних вихідних між чергуваннями. Дарина – молодий фельдшер екстреної медичної допомоги у своєму рідному райцентрі, мама першокласника, студентка-заочниця педагогічного університету.

«Місто семи вітрів, Місто вічних надій, Місто сирих дощів, Допоки ти є, я твій...» – мелодія дзвінка на телефоні. Мама:

- Ти де?

- Я їду... – почала Дарина.

- Додому? Чому мені не дзвониш? Я чекаю. Ти ж заборонила тебе турбувати. Як бабуся?

- Мамо, я була в інсультному відділенні в неприйомні години доби. Зараз друга година ночі. Стан бабусі: середньо-стабільний. Я їду не додому, а на роботу.

- У тебе ж вихідні. Я вранці поїду до бабусі в лікарню.

- Я зміню фельдшера Сергія на роботі. У нього померла мама. До бабусі поїду я одразу після зміни.

- Коли померла? А чому мені не можна поїхати? Я дуже хвилююсь.

- Померла три години тому, коли він рятував твою маму. Бабуся непритомна, карантинний режим ніхто не відміняв, тебе до неї не впустять. Що не зрозуміло?

- А тебе впустять?

- Я консультувалася з фахівцями. Її стан зараз не найкращий для прийому відвідувачів. Бабусі потрібен медичний персонал, а не схвильовані заплакані родичі.

- А їсти? Я відвезу їжу.

- Їй зараз нічого не можна. Мамо, я під’їжджаю до лікарні, мені потрібно прийняти зміну. Малий спить?

- Ні, дивиться мультик.

- О другій годині ночі? Скажи йому, що в нього є десять хвилин аби завершити усі свої справи і лягти спати, бо я підійму «важку артилерію» і до нього прийде тато «співати колискову».

- Він за тобою сумує.

- За мною всі сумують. Обираю між життям і смертю. Зараз зі смертю воюю за життя.

А весна була чарівна й загадкова. Тільки дозволь їй, і вона загорне тебе в свої обійми, понесе в шаленому польоті до небес, до любові, до життя.

Життя – це дар Вищих сил. Життя – це вибір! Життя – це створення себе. Життя – це становлення людини, це фізичний, емоційний, розумовий розвиток, прагнення досконалості, реалізація мрій і задумів.

Але для Дарини та її колег життя є сукупністю загальнобіологічних ознак, які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих предметів: температура тіла, частота серцевих скорочень, частота дихання, артеріальний тиск. А також, як епітет до іменника, вони додають насичення крові киснем, вимір життєвої ємності легень та глюкози в крові, здатність відчувати біль.

До ранку в Дарини було кілька викликів: непритомність, раптовий серцевий біль з підозрою на інфаркт, гострий біль в ділянці живота, констатація смерті. Відразу після роботи вона поїхала в обласний центр до бабусі, кілька разів заспокоювала маму у телефонній розмові, потім відвідала батьківські збори, так, саме в неділю, щоб більше батьків мали змогу прийти.

Тепер тюльпани. Мамині улюблені квіти. І бузок. Добре, що хоч про подарунок потурбувалась завчасно: замовила в Інтернеті і вже навіть отримала на Новій пошті. Були ідеї приготувати кілька своїх фірмових страв, але не сьогодні, коли ледь жива повернулася додому і зустріла незадоволеного чоловіка:

- Я не бачив тебе майже добу. У нас були плани.

- Нагадую: вчора о десятій вечора зателефонували мамі і повідомили, що бабусю знайшли непритомну. Я побігла на роботу, оформила виклик і поїхала разом з черговою бригадою. Далі супроводжувала бабусю до лікарні, потім змінила фельдшера, бо у нього померла мама, вранці – знову до бабусі.

- Ти мене про це не попереджала.

- Я мала спитати дозволу? А тоді пішла на збори батьків першокласників до школи, де навчається наш син.

- А ти не могла зайти додому хоч на годинку? Ти знаєш, що я сьогодні їв?

- Та хоч чилійську селітру. А ти не міг сходити на батьківські збори замість мене?

- Я на такі заходи не ходжу.

- А куди ти ходиш? Свиням хвости крутити? Причому здохшим, – Дарина мала на увазі купівлю м’яса на ринку.

- Не здохшим, а зарізаним.

- Яка різниця? Для мене це просто припинення життєдіяльності організму.

Мама покликала до столу. Батьки, чоловік, син, сестра, двоє племінників. Тридцять дві години без сну. Вітання мамі із днем народження і Днем матері:

- Буяє травень, зеленіючи лугами,

І неможливо очі відвести,

А ми святкуємо свято мами.

Вона – троянда, все продовжує цвісти…

Дарина не мала права здатися, щось не зробити чи безвідповідально поставитися хоча б до однієї з проблем. Сьогодні вона вперше в житті зрозуміла, наскільки можна бути вдячною людині.

Тридцять шість годин без сну. Потрібно спочатку вкласти сина:

- Мамо, чому тебе не було всю ніч і увесь день? Я сумував.

- Сину, ти знаєш, яке сьогодні свято?

- День матері і бабусин день народження.

- Я – твоя мама і дуже тебе люблю. Бабуся – моя мама і я її теж дуже люблю. Але в бабусі теж є мама, яку вона дуже любить. Її мама важко захворіла, бабуся хвилюється, але допомогти можу тільки я їм обом. Пам’ятаєш Сергія Степановича з моєї роботи?

- Так.

- Вчора він врятував маму твоєї бабусі. Завдяки йому ми маємо сьогодні свято. Як би не Сергій Степанович, моя бабуся померла б, твоя бабуся була б дуже сумна, я теж і тобі було б сумно.

- На добраніч мамо. Я люблю тебе.

- І я тебе люблю. Солодких снів.

Дарина засинала. А в думках і досі вирувала та мить, що давала сили сьогодні увесь день. Коли бабусі надали першу медичну допомогу і її стан був підготовлений до транспортування, черговий фельдшер хотів зателефонувати до обласної лікарні, аби попередити інсультне відділення про прибуття пацієнта. На той час у важкому стані там перебувала його мама. Його випередили і зателефонували самі:

- Прийміть наші співчуття. Ваша мама померла.

- Я вам дякую за співчуття. У мене зараз в машині знаходиться пацієнтка, яку я хочу доставити у ваше відділення.

Січень 2023