7. Катастрофа

***

Наслідки нічних сигналів не забарилися проявити себе. Вже вранці колони ракомурах вишикувалися біля скелі. Їхні бурі тіла у хітинових панцирах наче море оточили станцію з усіх боків. Без сумніву, ракомурахи готувалися до атаки. Максим на власні очі бачив, як мурахи роблять зі стволів хвощів та плаунів сітки, драбини та мотузки. Все нові та нові мурахи-солдати прибували до скелі. Лише коли помаранчеве сонце піднялося у зеніт, ракомурахи пішли в атаку. Більшу частину нападників вдалося спалити плазмовою гарматою. Поки гармати перезаряджалися, Максим, Анджей Гурнік та Томас Штайнер вдягали скафандри, та виходили назовні, щоб стріляти у ракомурах з бластерів. Але у них швидко вичерпався заряд батарей.

— Ми так довго не протримаємося, — сказав Логан після чергової вилазки. — Наші запаси плазми у реакторі близькі до вичерпання.

Ракомурахи все продовжували прибувати. Вони тримали станцію в облозі вже три доби. Ракомурахи зробили ще кілька спроб штурму Станції, які було успішно відбито. Два андроїди вони розтрощили вщент...

Логан звернувся до Старців. Експерти визначили шанси утримати Станцію як мізерні, та порадили негайно почати евакуацію. Користуючись тимчасовим затишшям, люди зібрали всі цінні біологічні матеріали в евакуаційний модуль.

У конструкції станції на випадок несподіваного виверження вулкану було закладено можливість запустити у повітря евакуаційний модуль за допомогою ракети на висоту близько двадцяти кілометрів. Передбачалося, що модуль може досягти першої космічної швидкості, щоб набрати висоту та пролетіти кілька кіл над планетою, а потім сісти на інший острів або у океані за допомогою парашуту. Саме у цьому модулі зберігався весь запас стратегічно важливих запасів та резервних біологічних матеріалів.

Наступного ранку Сара покликала колег до моніторів:

— Ви подивиться сюди!

Максим глянув на екран та отетерів: ракомурахи пливли посеред моря на плотах, зв'язаних та сплетених з водоростей та стволів плаунів. Видовище настільки же неймовірне та фантастичне, якби у слоненятка виросли крила, і вона злетіло.

— Так, це підкріплення. З інших островів, — сказав Штайнер. — Сигнал Ілони почули не лише на цьому острові. Це війна. Зі всіма ракомурахами планети...

***

Уже ввечері Логан оголосив, що персонал станції готовий до евакуації. Але сам він залишався у станційному скафандрі.

— Логане, хіба ви не будете евакуюватися? — спитав Максим.

— Ні, Максиме, — відповів він із посмішкою. Бо є дещо важливіше за моє жалюгідне життя. Я вже достатньо пожив на світі. Сто сорок років — це чимало. Ми з андроїдами-охоронцями залишимося тут та дамо бій. А ви вивезете всі автоклави зі зразками біоти. Тепер це ваша справа — погратися в Бога та заселити цю планету. Я вирішив залишитися на станції разом з Ілоною. Натомість ви візьмете ще два додаткові контейнери. Кожен з цих контейнерів - додатковий шанс людства на виживання. Заради цього я готовий жертвувати собою.

— Ілоною теж? — спитала Віола зі злістю.

— Я не буду її вбивати, — запевнив її Логан. — Хай зустріне своїх милих мурашок. Ось і побачимо, чи помилують вони її! — він засміявся. — Кожному треба бачити наслідки своїх рішень. На власні очі. Та відчути їх на власній шкірі. Не забувайте про це! Я призначив тебе своїм заступником, Максиме. Ти очолиш місію та доведеш її до завершення. Бо ти єдиний з всіх, хто зможе. Прощавайте!

Максим, Віола, Анджей, Томас та Сара залізли до евакуаційного модуля. На екрані було видно, як дві фігури у скафандрах виходять зі станції. Їм назустріч вибігли ракомурахи. На хвилину вони зупинилися, та стояли, застигши, лише вусики рухалися.

Вони перемовлялися між собою. Раптом, ніби за командою, ракомурахи кинулися у атаку. Ілону порвали на шматки першою. Андроїди відкрили вогонь з бластерів, вбивши багато ракомурах, поки не скінчився заряд. І тоді Логан вийшов до ракомурах. Спалахнуле яскраве сяйво, таке що всі мимоволі заплющили очі.

— Боже, він підірвав бомбу з антиматерії! — вигукнув Томас.

— Наказую запустити ракету! — вигукнув Максим. Система почала зворотний відлік. За десять секунд під модулем спалахнув факел. Модуль почав повільно злітати. Максим опустив погляд на нижній монітор, та побачив, як Станція згорає у полум'ї. Модуль швидко злетів у повітря вище хмар, та ліг на курс. Максим ввімкнув автопілот, та відкинувся у кріслі...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.