1. Експедиція

Острів здавався таємничим, сповненим пахощів і звуків. Хвиля прохолодного повітря, що пахло сотнями ароматів, накрила Максима, як вода накриває з головою любителя покататися на гребні високої хвилі. Навіть крізь фільтри він відчував солоний смак морської води, нюхав терпкий запах водоростей та солі, що так нагадував його улюблені солоні огірки. Мірний, неквапливий, спокійний плескіт хвиль заспокоював та дарував відчуття затишку. Майже як вдома. Якби не легкий скафандр, маска та фільтри. А так хотілося все це скинути, піти скупатися у цьому сірому морі, що так лагідно плещеться та вабить до себе. Але зась: невідомо, які бактерії тут літають у повітрі чи плавають у воді. І як само вони вплинуть на організм людини.

Максим стояв на краю високої чорної скелі та дивився униз, на море. Похмуре сіре небо відбивається у мутній воді, наче у дзеркалі. Хвилі ліниво перекочуються поверхнею моря та неквапливо набігають на берег, вкритий чорним піском. Зверху над ним нависає тінь від Станції — єдиного притулку експедиції на цій негостинній планеті. Станція стоїть на пласкій, наче стіл, вершині кратеру давно згаслого вулкана, який височіє над островом посеред океану. Тут, біля екватора, температура рідко опускається нижче 15 градусів, але рідко перевищує 20 градусів. М'який морський клімат. І море навкруги із синьо-сірою водою свинцевого відтінку, як грозові хмари, ліниво перекочує високі хвилі та кидає їх на берег, усіяний чорним піском та вугільно-чорним камінням. Такі саме чорні скелі нависають над морем. Тьмяне помаранчеве сонце, більше схоже на нічний ліхтар, ліниво повзе на похмурому сірому небі. Епсилон Ерідана, помаранчевий карлик Класу К. Молода зірка. У цій системі дуже молода планета. Супер-Земля, яка на 15 відсотків більша та майже на 20 відсотків важча за Землю. З силою тяжіння 125 ньютонів. А ще тиск у дві земних атмосфери. Людина звикає до всього. Навіть до такого вічно похмурого неба та моря, до вічних сутінків, бо місцеве сонце ніколи не буває яскравішим за західне на Землі...

Максим думав про те, як виглядатимуть перше та друге покоління людей, які тут виростуть з привезених ними з Землі ембріонів. Перше покоління ще буде схоже на людей, але кремезніші за статурою, з блідою шкірою та грубими рисами обличчя. А якими стануть вже наступні покоління? Як вплине на них подвійний атмосферний тиск, на третину більша сила тяжіння, більша насиченість атмосфери киснем та водою?

Космічний корабель відправиться досліджувати інші планети, а потім — у зворотну подорож на Землю одразу після того, як експедиція збере основні відомості про цю планету, названу Хефрін — на честь однієї з дочок Ран, морської великанші із скандинавської міфології. Десять планет: дев'ять дочок Ран та Егір — планета-гігант майже удвічі більша за Юпітер.

"Цікаво, як тут під час бурі?" — думав Максим. — "Коли сонце ховається за грозові хмари? Хвилі на небі та хвилі на морі. Хмари на небі та хмари на морі. Важко відрізнити одне від іншого. Мабуть, не можна відрізнити, де закінчується небо та починається море. Бо все тут одного кольору. І нам тут жити наступні сто-двісті років. Або триста чи шістсот місцевих років, бо тут рік триває усього 192 земних доби. А доба — сорок вісім земних годин. Важко звикнути до того розпорядку. Чи зможуть наступні покоління людей, які виростуть тут в інкубаторах. пристосуватися до таких умов?"

Замість місяця тут гігант Егір. Він впливає на припливи та відливи. Коли він сходить над горизонтом, небо підсвічується червоним світлом, наче щось палає. І ці відблиски полум'я зловісно відбиваються на чорних скелях, як у дзеркалі. Червоні вогники перебігають зі скелі на скелю, ніби світляки граються у піжмурки. І тоді виходять ракомурахи. Величезні юрби шикуються у колони та йдуть битися один з одним. Мурашник на мурашник. А потім поїдають вбитих — чужих та своїх і повертаються у свої мурашники — величезні споруди з каміння та глини, які так нагадують будівлі у Західній Африці.

Одразу після прибуття Максим поринув у вивчення даних з численних дронів, які вивчали біосферу планети. Розвиток життя тут відповідає приблизно межі ордовицького чи силурійського періоду на Землі — від 480 до 420 мільйонів років тому. Лише ракоподібні спромоглися виповзти на суходіл та одразу його опанували. В океані вже плавають істоти, схожі на риб, яких можна віднести до примітивних хордових. Також тут повно істот, схожих на молюсків. Але вони не наважувалися виходити з води. Комах тут нема взагалі. Ті істоти, які раптово опинилися на березі після відпливу, одразу ставали здобиччю крабів, ракоскорпіонів та рако-мурашок. Ось хто тут беззастережно панує на суходолі…

Задзвенів комунікатор. Голос керівника експедиції вирвав його із задумливості.

— Максиме, ти де, куди ти подівся? В тебе через пів години доповідь!

— Вибачте, шефе. Перевіряв деякі свої припущення…

— До біса припущення! Ти пішки вийшов? Авжеж, всі коптери на місці. Викликай коптер. Даю сорок хвилин, щоб повернутися на станцію та приготуватися вести доповідь у конференцзалі!

— Так мало? Я б хотів ще внести деякі зміни та уточнення…

— До біса ці уточнення! Озвучиш як коментарі до твоїх слайдів. Твоя доповідь уже в модулі. Тобі треба лише прийти до зали та прочитати. Все! Чекаю на твою появу. І не запізнюватися! А то зніму преміальні бали. Ти ж мене знаєш.

— Так, шефе! Слухаю. Неодмінно буду!

Комунікатор дзенькнув, повідомляючи, що шеф уже відключився.

— Старий козел! — вигукнув Максим та набрав на комунікаторі код виклику коптера. Комунікатор дзенькнув знову.

— Дідько! — вигукнув Максим. — Знову шеф?

Але в колонках шолома він почув голос Ілони. Головний експерт з екології та заступниця керівника експедиції вже кілька днів вимагала від нього "піти назустріч".

— Максиме, ти не передумав? Прошу розшарити твій документ, я внесу деякі свої дані. Вони змінять твої уявлення про цей світ!

— Я вже сказав: ні! Це моя доповідь, лише моя!

— Ти невіглас! — розлютилася Ілона. — Ти не міг не знати, що це я маю читати звіт про біосферу планети! Бо ти лише біолог та біохімік, а я фахівець із планетарної екології!

— Кожен матиме свої пів години на доповідь…

— А в тебе буде година!

— Яке це має значення? Чи це щось вирішує?

— Це може вирішити все! Наш шеф — покидьок. Це відомо всім! Він не приховує, що хоче виконати завдання місії за будь-яку ціну! Навіть нехтуючи інструкціями!

— Все вирішить Наукова Рада.

— Всі вже знають, що скажу я. Важливо, що скажеш ти!

— Я дотримуюся принципу науковості та неупередженості. У нас ще недостатньо фактів, щоб робити певні висновки.

— В нас достатньо фактів! І я стверджую, що ракомурахи є розумними істотами. А тому ми повинні згортати нашу місію та забиратися назад, на Землю. І дозволити цьому світу розвиватися самому, без втручання людини!

— Я вважаю, що зараз зарано робити такі висновки. Я іншої думки…

— Ти покидьок! Ти мерзенна свиня! Ви всі агресивні та експансивні істоти! Ненавиджу вас усіх!

— До побачення, Ілоно! — відповів Максим, відключаючи зв'язок.

Він почув слабку вібрацію — коптер прилетів та завис над землею у метрі від поверхні.

— Запит щодо синхронізації даних! — почув він голос віртуального асистента.

— Дозволено, — сказав Максим.

У коптера відкрилися дверцята, та опустилися східці.

— Вітаю на борті! — почувся голос бортового комп'ютера.

Максим швидко заскочив до кабіни.

— Вмикай автопілот! — наказав він.

— Місце призначення? — спитав комп'ютер.

— Станція.

Коптер плавно злетів, зробив віраж та взяв курс на станцію.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
14.09.2021 00:48
До частини "1. Експедиція"
тут суто символічно-біблійна гра змістом: слова Максима про “землетруси та цунамі” прямо натякає на “Всесвітній потоп” – тому й назва “Граючи в бога” перекликається. Тобто Максим влаштував на планеті “Всесвітній потоп” щоб знищити ракомурах на поверхні, та “очистити землю” для її заселення людьми. Тобто він взяв на себе роль Бога.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше