Річка

Річки бувають різні: галасливі, гірські, тихі. Буває, розіллється, утворюючи затоку, і в ній зацвітуть латаття.

Ця річка особлива, вона не має меж. Називається – Велика річка слів. Сидиш із вудкою – поки ти ловиш слово, я хочу тобі розповісти, що в ній водиться. Слова бувають красиві й не дуже, безцеремонно-панібратські, з подвійним змістом - нахабні, надто розкуті, хибні. Пропливає брехня – не лови її. Ти не дивися, що вона на вигляд квола, якщо ти з нею товаришуватимеш, вона покаже силу свою.

Слова бувають страшні, безглузді, нерішучі, скромні, величні. Бувають дотепні. Є в цій річці слова: дай, моє, чуже. Ти дивися на них уважно і не плутай, вони такі схожі. Що там ще водиться? Слова, слова грайливо задерикуваті, і ще суворі, обов'язкові, втішні. Але є в цій річці слова, які можуть вбити, будь обережним. Пливе слово смуток – не лови її.

Потоку не шкода, лови, при спілкуванні користуйся. І ті слова, що ти піймав на зорі, і ловитимеш, не кидай їх на березі, а тягни додому, в холодильник. Та не заморожуй купою, тобі цю купу не розібрати. А розклади по поличках, і тоді вони будуть свіжі і бадьорі для оточуючих. Не буде слів зіпсованих часом, сонно-гальмуючих, спотикаючихся.

Ти не впіймав слово правда - вона не ловиться на вудку