Шкатулка містера Ейбрамсона

"Шкатулка містера Ейбрамсона" це дуже хороше і миле оповідання. Написано чудово, як авторка зазначала в коментарях, видно, що їй свого часу подобалися детективи. Досить таки схоже на перекладацьку літературу, віє таким старим-добрим англійським духом. І все було б класно, але: 1) надто багато різних імен на початку. В принципі це характерно для стилістики, яку ви обрали, бо це дуже поширено для таких текстів. Але за рахунок того, що імена англійські, все одно дуже плутаєшся. Я перечитувала декілька раз, щоб зрозуміти ху із ху 2) "у супроводі молодої дружини, тепер уже, на жаль, вдови. Містер зустрівся з Джулією через місяць після прибуття у столицю. Через три місяці Реджинальд і Джулія одружилися". От на цьому моменті виникають питання. Реджинальд мав дружину, побачив Джулію, закохався, розлучився з дружиною і одружився? Чи Джулія і є тією молодою вдовою? А звідки у нього донька? Чому вона не подорожує з ним? Якщо він одружився з Джулією, то чому донька досі її не знає? Щось дуже заплутано вже зараз. 3) якщо вони вже з Джулією одружилися, то чому він а) не мав нагоди їх познайомити, якщо зазвичай одруження це досить таки велике свято, особливо цікавить ситуація з донькою б) чому весільний подарунок "мав би бути", вони ж все-таки одружилися. Чи ні? 4) Джулія самозванка, бо вона вбила чоловіка, чи бо вона не Джулія? А де тоді справжня Джулія? 5) Ну не любив він запах ванілі, і? Якщо вони зустрічалися з Джулією три місяці, а потім одружилися, то в чому суть приколу з парфумами? Вона спокійна могла не знати про його ненависть до ванілі, а він спокійно міг подарувати якісь випадкові парфуми. Все-таки близькість між партнерами це не завжди про описані часи 6) яку маленьку бесіду почуло дівча і до чого воно там взагалі? власне на перший погляд видається, що текст хороший. Він дійсно є таким, адже авторка вміє і в романтичну складову, і в гумор, і в стилістику. Але от питання тут до детективної складової. Хоч в коментарях і зазначалося, що це радше "псевдо-детектив", читати це було дещо важкувато якраз через питання, які виникають.

Цього разу я підготувалася краще, ніж коли відповідала у телеграмі, і перечитала текст)) На початку я використала ненадійного оповідача — наратор розповідає разом з реальними фактами те, що розказала рідним загиблого "Джулія". Тому стільки нестиковок та питань про весілля, якого насправді не було. Робилося це намірено, аби в уважного читача закралися підозри, що тут щось не чисто)) Щодо імен згодна, там ще назви, які без Гугла не знайдеш, і воно дійсно має грати на стилістику та забивати баки) "Весільний подарунок" це відмазка "Джулії", яка хотіла заволодіти шкатулкою. Чому мав би бути — бо за легендою одружилася пара в Лондоні, а шкатулка лишилася в містера вдома) Щодо самозванки, констебль у фіналі розповідає Керолайн (сестрі загиблого), що "Джулію" розшукують у семи графствах за підробку документів, а смерть її брата була нещасним випадком, з якого вона скористалась. З парфумами ось яка штука: шахрайка підкинула їх в речі "чоловіка", щоб додати своїм словам достовірності, але прокололась. Адже вони ніколи не були знайомі, і про ставлення до ванілі вона не знала. Елізабет почула бесіду "Джулії" з констеблем, коли та розповідала про парфуми, "випадково" пшикала ними та пускала сльозу на його мужньому плечі) Тому в дівчинки був дивний вираз обличчя, адже вона про ставлення батька до ванілі чудово знала. І розповіла констеблю, тому він відповів "Джулії" під час арешту, що прокололась вона на парфумах. Тож у власне виправдання скажу, що історія навмисне заплутана, а в тексті розкидані підказки для таких читачів як я, що хочуть разом з констеблем 2+2 скласти😄 А ще й в записничок всі питання виписати та малювати стрілочки, ахах)) Дарма я, мабуть, момент, де констебль лишається поговорити з Елізабет наодинці, вирізала, так було б трохи зрозуміліше) Вибачте, якщо питання в коментарі були для мене на поміркувати, а я натомість розбазікалася, але краще так, ніж щиру цікавість не задовольнити🙈 Ще раз дякую за відгук🤗💗

та ні, загалом це зрозуміло, тут все не настільки заплутано, як оце видається з мого коментаря) думаю, якби був додатковий діалог чи ще декілька деталей, дійсно було б врешті зрозуміліше. А от ненадійний оповідач в оповіданнях такого типу це не надто вдала ідея, якщо оповідь ведеться від третього лиця. От якби це все було діалогом між сестрою і констеблем, тоді було б більш виправдано, а так дійсно трішки заплутує, але то нічого. Експерименти на те і експерименти) дякую, що так широко розписали все)