Келл Комерс. Кохання та гравітація.

Келл Комерс. Кохання та гравітація.

(еротично- непристойна розповідь)

Десантний шатл по довгій дузі спускався на планету, залишаючи за собою в атмосфері яскравий палаючий слід. Таких тоненьких смужок було більше сотні і для стороннього спостерігача це могло видатись за святковий серпантин, тим більше, що розриви ракет протиповітряної оборони створювали навколо різнокольорові феєрверки. Це була жахаюча краса. За кожним вибухом слідувало знищення шатлу, а успішне завершення траєкторії серпантину означало смерть захисників від до зубів озброєного десанту, що вирветься зі своїх бронекапсул.

- 10хвилин до катапультування! Чарункам доповідь готовності за хвилину до скидання – в ефірі пролунав зосереджений голос лейтенанту – ці «щури» винні нам вже сьомий, двадцять другий та вісім десять четверті взводи.

За цими цифрами ховалися реальні імена і бійці, що ще два стандартні тижні тому, на традиційній для всіх передопераційній попойці, вживали на удачу значну кількість вайска за майбутній успіх. Це був ритуал прощання, бо всі чудово розуміли небезпеку місії, а алкоголь допомагав стерти з пам’яті завчені-запрограмовані імена і положення в строю своїх бойових товаришів. Потім був час на відновлення.

Офіцери в цей час по внутрішньому зв’язку в темпі перекидали функціональні обов’язки своїх взводів для збереження ефективності десанту.

- То нам більше роботи, от вони ледарі! - вигукнув, як завжди бадьорим голосом Самерс – але я не люблю пітніти сер лейтенант.

- З тебе піт виходить лише у вигляді слини, яку ти намотуєш своїм язиком, коли всяку дурість ляпаєш. – голос командира не був роздратований, а скоріше вже звичний до подібних викрутас Самерса. -Згинь з загального зв’язку до потреби, чи в тебе мізинець давно зажив?

- Та ще болить – трохи знітився Самерс – сер лейтенант, ви ж знаєте - то нервове, не люблю мовчати коли йдемо на завдання, а коли я зайнятий справою, то я сама зосередженість.

- Ну от і розмовляй зі своєю бойовою чарункою, для цього вас там четверо.

- Мені хочеться спілкуватись з розумними людьми, от як з вами сер лейтенант, а з цими амебами про що говорити. Інколи дивуюсь, як у вас ще є інтерес до нас. Ви хоч іноді з капітаном чи іншими командирами тусуєтесь, щоб не деградувати до нас.

- Особисто з тобою спілкуюсь, щоб зайвий раз впевнитись який еволюційний шлях пройшла наша раса і десь на цьому шляху загубила тебе. Бойову мавпу…. Небезпечну мавпу з гранатометом. Тому ще і не пристрелив тебе в бою.

- А можливо тому, що я Ваш улюбленець? – веселий голос Самерса завжди викликав посмішку.

- Так, все дістав, зв'язок по чарункам, - інтонація командира змінилась, щось ще пішло не так - сержант Комерс?

- На зв’язку сер лейтенант. – Келл Комерс відреагував миттєво, подібні діалоги між Самерсом та лейтенантом під час десантування, були не епізодичні та зазвичай закінчувались одним результатом.

- Мізинець! – коротко видав лейтенант кодовану фразу.

Самрерс закріплений на своєму місці з видом приреченого покрутив головою навколо осі висловлюючи беззвучні прокльони, а потім благаючими очима, через прозорий світлофільтр шолому, впився в свого сержанта. Розчулити вдалося і Келл запросив одне додаткове уточнення до відключення загального каналу.

- Повністю чи на половину? – Самерс мотнув головою, що значило – «ну хоч так».

- Половину. – трохи провагавшись виніс вирок лейтенант, отже трохи змягчився.

- Прийняв. – підтвердив Келл з хижою посмішкою.

- Курва – вердикт командира прийняв Самерс і в той же час шатл сильно трухнуло, напевно ракета зірвалась дуже близько, відволікшись на обманку.

- Ти щось сказав Самерс?

- Та, що ви сер лейтенант, то я «щурам», а не вам! – командир залишав за собою право зв’язатись особистим каналом з будь яким бійцем.

Через декілька секунд впевнившись, що нових поштовхів та настанов від лейтенанта не надійде, Самерс зімітував витирання поту з чола не доторкнувшись до шолому, а потім на пряму, з видом образи в голосі. звернувсядо Келла.

- Мізинець знову виб’єш? Давай після бою, мені ще стріляти.

- Сам виб’ю сам вправлю. – підтримав гру Комерс – думаю скоро сер лейтенант накаже тобі язика зав’язувати. Він в тебе такий довгий що вузла два точно буде.

- Не знаю, напевно, дівчата не скаржились. А моя балакучість, до речі нам з дівчатами допомагає знайомитись. Чи скажеш ні? Чи тобі не сподобалось, сер сержант, як ми позавчора на станції погуляли?

- Сподобалось. Сер другий номер Самерс. – починалася гра.

- Де дякую? І ми домовлялись сер сержант Комерс, в цих справах – ти номер два.

- Дякую звісно, що так турбуєтесь про мій морально- психологічний стан та забезпечуєте мене спілкуванням з протилежною статтю, але в ліжку я справляюсь без твоєї допомоги.

- Будь ласка, прошу розкажи вже де добу пропадав. Ми всі просимо. Стівенс також, он Роджерс макітрою махає. Та не мовчіть вже, в чаті чарунки хоч пісні співай.

Стівенс та Роджерс, ще два бійці групи підтвердили бажання вислухати чергову байку. Тим більше, що останні дні за жеребом у звільнення вони не ходили, а готувались до висадки.

- Розкажи, сер сержант – підбадьорив Роджерс – не зважаючи на те, що у Самерса ротяка майже не закривається, ти серж розповідаєш краще і по ділу.

До катапультування чарунки ще був час, а мовчки сидіти в шкарлупі під обстрілом було поганим варіантом. Бійці виходили з цього гнітючого стану по різному: хтось слухав голосну музику, хтось з сильнішими нервами, вирубався в короткий сон від препаратів. А хтось, як от Самерс, постійно жартував та вів себе розважливо. Так ніби за пів години не знаходитиметься один на один з ворогом.

- Ну добре, слухайте уважно, дітки, запам’ятовуйте та навчайтесь, що б потім невмінням своїм не ганьбити моє добре ім’я.

- Так всі замовкли. – повторив Самерс.

- Сьогодні я розповім вам сказочку про принця гарного та науки знання, що допомогли йому завоювати серце…

- І дупку… - уточнив Самерс.

- …і дупку прекрасної принцеси. – продовжив розповідь Келл ніби по сценарію.

- Прекрасної, підтверджую – не вгамовувався Самерс - десять з десяти по шкалі привабливості раси крокодилів.

Шатл знову тряхнуло, машина спускалась все ближче до поверхні і у захисників з’являлось більше варіантів калібру для відстрілювання мішеней.

- Може замовкнеш, а то я тобі чат гостя врублю, сам собі розповідатимеш?!

- Замовкаю. Коментарі вимкнуто.

- Дякую. Не така вона вже була страшна, сім з десяти – Келл помітив як Самерс зібрав пальці до купи підніс їх до рота і причмокнув, акцентуючи цей жест іншим.

- Я продовжу? Отже, ця курва, я про нашого Самерса, познайомилась дівчиною чарівною і соковитою, яка була не проти знайомства з брутальним солдатом. Не дівчина, а мрія. – обличчя Самерса сяяло від задоволення, - а у тієї богіні, по класичній схемі, була лише одна ліпша подруга для командира та ліпшого друга -цієї курви Самерса.

- Поруч з нею сержант Келл має оцінку вісім з десяти, навіть як жінка.

- Ти замовкнеш?! – Самерс вимкнув звук та реготав собі в шолом. – ні вона доволі симпатична. Але ці сучасні тенденції в моді трішки віддаляють її красу. На кожній ніздрі по пірсингу, очі різного кольору малинового та бірюзового, татуювання на пів лиця, імпланти в губах та загострені зуби. Погляд втомлено зверхній, недосяжна ніби, і принць Комерс їй не сподобався, навіть після пляшки міцного вейска. Через пів годинки, коли другий номер Самерс на сусідньому диванні передавав богині через слину у запальному поцілунку, зразки свого нікому не потрібного і, скоріше за все, бракованого ДНК. Я вирішив сканувати цей неприступний самохідний модифікований ДОТ, добре що око в мене має ренген, хоч на тіло подивлюсь, скоро в бій.

Два пальці до гори від Самерса, виказували його згоду з рішенням свого командира.

- І тіло було шикарне, спортивне, підтягнуте, не дивлячись низьку гравітацію станції. Для порівняння, богиня в деяких місцях поплила. Відставити кисле лице Самерс. Повторююсь, тіло збуджувало не дивлячись на неякісний рентген і вайск вдарив в голову, в мене з’явилось непереборне бажання цієї принцеси. Треба було щось вигадати. І от я розглядаю та бачу що пірсинг в цієї сексуальної особи, не тільки на лиці, а і по всьому тілі зокрема в інтимних місцях. Дітки мої, не повторюйте це в домашніх умовах! Я вже казав що це казка про науку?! Наука прийшла на допомогу принцю, і я пішов до туалету…

Мовчи Роджерс, мастурбація то не наука, в іншому разі ти б вже був академіком… з підошви нашого берця я витягнув магнітну пластину, підключив її окремо до регулятора та вставив собі в пах – Комерс візуалізував вказівними пальцями куди саме, - повернувся та запросив принцесу до танцю. Так Стівенс, сер сержант танцює…

- Як мавпа на одній нозі, інша була без магніту – Самерс не втримався.

- Мавпа за мавп згадала?! І от – відповів на зауваження Келл і продовжив, - кружляємо ми в танку високоякісної музики низькоякісного станційного кабаку, я однією рукою притиснув принцесу до себе, а за допомогою іншої кручу регулятор.

Келл зробив паузу в розповіді, даючи колегам час на реакцію.

- Продовжуйте сержант. – голос лейтенанта заглушив шум регота, що зароджувався в чарунці, а через секунду до Комерса донеслась реакція всього взводу на загальному каналі. Весь цей час лейтенант вів трансляцію.

- Слухаюсь, сер лейтенант. – анітрохи не зашарівся Келл – магнітне поле від пластини діяло, а я продовжував тонке налаштування наших майбутніх теплих відносин. …

- Хвилина до катапультування!! - нагадав лейтенант команду приготувались. - Ну? Швидше сержанте!

- От прямо цитуєте її… - але команду до виконання прийняв, - в решті решт я підібрав код до принцеси, що відразу викрала мене і моє серце до своєї темної печери та зглянулась лише сьогодні вранці, відпустивши мене на цю битву.

По шатлу щось вдарило і його на декілька секунд затрясло, одночасно з цим лейтенант почав відлік...

- Та як хоч звати ту принцесу? – перекрикуючи шум навколо запитав Стівенс

- Не запам’ятав. Після весілля запитаю. І ще хлопці – Келл міцніше ухопився за фіксуючу перекладину – уявіть обличчя принцеси, переповнене бажання та подиву, коли та зняла мої штані, а звідки, на додачу, вивалилась магнітна підкладка та приклеїлась до підлоги.

В ефірі стояв регіт восьми чарунок наповнених суворими бойовими машинами, що одна за одною залишали шатл прямуючи на поверхню планети. Бійці приступали до виконання завдання з посмішками, які можливо так і застигнуть на їх обличчях назавжди.