Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #вампіри (56)

Бажане

Я за народженням — проста собі людина,

Але в життя ввійшов незвичний кавалер,

Додав у сіру повсякденність краплю дива:

Відтоді біг мого буття навік завмер.

Однак за вигоду доводиться платити:

Нестримна спрага вихолоджує нутро.

Аби не почуватися як в Антарктиді,

Повинна пити теплу чоловічу кров.

Одначе, остогидло паразитування,

І більш не тішать сила, вічність і краса.

Все кидала та обіцяла: "Це востаннє!"

В наступну ж мить я — проти волі! — йшла назад.

Та донеслася чутка про одну чаклунку.

Чи в Конотопі? А чи пóсеред Карпат?

Надія в мертвім серці забриніла лунко,

Тож я пішла крізь хуртовини й листопад...

Свій порятунок відшукала біля моря.

У білій мазанці. А побік — всохлий клен.

Чаклунка показала, як лозину морять.

І як звивають, щоби вийшов амулет.

Втім, річ, яку сплели мої незграбні пальці,

Стара закинула безжально у вогонь.

Кривавлять очі та шепочуть губи: "Зжалься!"

Вона лиш мовила байдуже: "Охолонь".

А потім ми чекали довго й нудно,

Зори́ли, як із берегом милується прибій...

Терпець урвався. По життю я — не марудна!

На стихлім попелищі у золі леткій

Я відшукала свій "кулон". Він став залізним!

І тої ж миті зникли чарівниця й дім,

Натомість в небі різко крикнув буревісник:

"Здійсниться бажане. Ти амулет надінь!"

...

Яніта Владович

Цілунок мороку

Пульс у венах колотить набатом,

Закликає до помсти стрімкої

За матусю, сестричок і брата —

Їхня кров розтеклася рікою.

І хоч серце жадає відплати,

Власне тіло занадто хирляве.

Все віддам, щоб сильнішою стати, —

Не за так, не потрібна халява.

Вітрогони доставили чутку,

Що у краї Південної Ночі

Біля ставу в облозі цикути

Відшукаю, що серденько хоче,

І як виживу після цілунку,

Що у мороці погань здарує,

То відчую: бринітиме лунко

Сила моцна, мов стріли Аруни*.

Звісно, можна й життя положити,

Бо не кожному доля створила

Обереги з любистку та жита.

Тож чекає імлиста могила...

Не лякає вже смерть. У обійми

Я до неї полину квапливо,

Та спочатку знайду тих, що бійню

Пронесли у мій дім, наче зливу.

Тож лечу я на крилах вітриська

В край незвичний, де сонце не сходить,

Зоре-квіти підморгують зблизька

І на пар обертається подих...

На плече.

Опустилась долоня.

Надважка.

До землі пригинає.

Десь під серцем надія холоне:

Не гуляти більш батьківським плаєм.

Розливаються чорним туманом

Невідомості злісної дрожі.

Набрехали? Ввели у оману?

Це лиш підступи наглі й ворожі?

"Та цілуй-но!" (Чи що там потрібно?)

Прокричу, а слова, наче равлик,

Ледь плетуться. Пострибує слідом

Сміх за спиною, грубий, зухвалий:

"Так вже сталось, немає причини

Відкладати на потім вечерю".

Губи.

Шию.

Таврують лучиново.

Ікла.

Скалкою.

Пломінь начеркують.

П'є живицю червону жадливо

Згубний морок, не знаючи спину:

Ось таке намололося мливо,

Долю пізно картати. Не встигну.

НЕ ПОМСТИЛАСЬ!!!

Ця думка настирна,

Мимоволі вчепившись у дійсність,

Підіймає зі смертного гирла

У нове чудодійне обійстя.

Все як люди казали: "Заграє

Моцна сила в нікчемному тілі".

Стережися тепер, люта зграє!

З вас — нізащо! — ніхто не вціліє...

_____

* Аруна - богиня громовиць та блискавок у авторському світі.

...

Яніта Владович
12+

Шалено червоні очі

Шалено червоні очі

Побачив я у темноті

Що палають цілі дні і ночі

Так жервіє магія в тобі

Думав я що на губах твоїх помада

Багряна мов терпке вино

В голові застигла лиш твоя порада

Тікай мерщій поки не почула кров

Імперії царства й цілі королівства

У відчаї зібралися в кулак

Полювали разом на кровопивцю

Забувши про всяких вовкулак

Тільки не знали ще мисливці

Хто жертва а хто хижак...

...

Міністр (без) культури

Різні світи, одне кохання

Під блакитним небом середньовічних храмів,

Двоє закоханих із міст різних прибули,

Вампір і людина, незвичайна пара,

Серця їх палають, як могутній вогняр.

Вампір шукав спокою, бо ніс тягар мук,

А людина втекла, шукаючи долі,

Та зустрілись вони, й злились в одне ціле,

І тепер вони разом, ніколи не розлучитись більше.

Любов їх міцна, як кована сталь,

Вони здатні все пережити, утримати біль і жаль,

Їхні серця б'ються разом, як великий барабан,

І ніхто не заперечить це – їхня світла любов.

Вампір і людина, закохані на віки,

Вони знають, що здобута їхня любов не минає,

І з того дня вони разом, і назавжди будуть.

Вічність пройдуть, без розлуки і змін.

...

TLauncher
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Позаконкурсне оцінювання творів під час голосуванняАркуш Модератор Конкурсів
23.05.2024
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦 Маємо повідомити, що авторські блоги, які присвячені оцінюванню творів н ... Детальніше
Мій перший «горор»Катерина Бондарєва
23.05.2024
Не можу я оце абстрагуватися від якої-ніякої мотивації чи то бодай крихітного сенсу. Нашкрябала опов ... Детальніше
Ліс. Стежка, де у кінці видніється золотаве жито.Пан Д
23.05.2024
Початок роботи над драмою, що змушує зупинитися серце. https://arkush.net/book/21134 ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
ТОМ 1: зміст, учасники проєкту.Босорка
22.05.2024
Пролог Автор: Сергій Батура (S. Batura) Як босорка із ЗНО допомогла Автор: Андрій Жмурко Пастка ... Детальніше
"Нацрада вважає, що ненормативна лексика на адресу росіян може призвести до загострення військових дій"Лана Філлі
23.05.2024
Як і ви всі, дізналася звістку про влучання у харківську книгарню Vivat. І от думаю: яке загострення ... Детальніше
На Аркуші вже:
11011читачів
126112коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: