Електронні книги / #пишуукраїнською (4)

Жовтень. Ніч. Тумани. Місто.

Очі тисяч ліхтарів.

Парк. Коралове намисто.

Голі віти. Вітру спів.

Повний місяць. Смак застуди.

Дрова. Ватра. Оберіг.

Що було. Що є. Що буде.

Перехрестя трьох доріг.

Запитання. Шепіт. Пломінь.

Пижмо. Шавлія. Полин.

Тихий спів. Танок. Відгомін.

Серця стукіт. Лік хвилин.

Образ. Відповідь. Видіння.

Рух очей. Земний уклін.

Згасле вогнище. Дві тіні.

Ми зустрілись - я і він.

Очі звіра. Очі бога.

Біль розлуки. Каяття.

Пристрасть в голосі. Тривога.

Незворотнє майбуття.

Дотик. Сльози на обличчі.

Поцілунків спраглий рій.

Вибух. Срібло. Постріл двічі.

Закривавлений пирій...

Книга. Вірш. Легенда сива.

Сон. Луна старих епох.

Вовкулака. Королівна.

І любов одна на двох...

Іде весна, і так за роком рік…

Усе тече, як завжди, все минає…

І це – весна? З примружених повік

Хіба що клаптик сонця визирає…

То для людей весна – любові час…

Мені миліший холод, сніг і спокій…

Навколо крига – тисячі прикрас,

Один лиш мій пекучо-білий дотик…

Цвірінькають птахи …Весна… Пусте…

Ну й чим прекрасні ті пташині крики…?

Весна… Комусь надію принесе…

Та що ж я знову … Чуєте? – Музики!

Як дивно, дивовижно виграють ,

Такого співу я не чула ще одвіку!

У грудях болісно – громи гучні гудуть,

Так незвичайно, солодко і дико!

Так хочеться по-справжньому пожить,

Як смертній – закохатись, зашарітись….

Диви… Сльоза горючим вогником біжить…

Безглузда вічність, як нема кого любити!!!

Забуду холод, сніг, зимовий сон…

Палаю щиро світлою красою!

Хай серце з сонцем б’ється в унісон –

Горю і тану, розквітаючи весною!...

Де крижані торкались ноги до землі-

Лиш пролісків тендітні білі крила -

Такі тоненькі, ніжні та малі,

Та в них - Любов, а це - велика Сила!