Як зір впаде твій далі міста
Як зір впаде твій далі міста,
Як села давні обійти,
В густому, темному Поліссі
Дитячі виявиш сліди.
Сліди сколишуть дрібне гілля,
І сміх, і спів лунає скрізь...
Та вроді неземній не скрити
Безшкірні нутрощі спини.
А в крутих горах, мов смарагди,
Оті створіння, жваві мавки,
Сполохаються і втечуть.
Зачули ж танці й іскри ватри.
Чугайстер. Бійся! Бійся, мавко!
Рятуй своє грішне життя!
За згублені мужицькі душі,
Що, граючись, собі забрала,
Розірве. З'їсть.
Отак недоленька тебе здолала.
Тож далі плавно линем в поле.
Ті ниви в світлій простоті
Цілує жаром владне сонце
Й гойдає коси золоті.
Тут полудниці вдень панують,
Серпом сортують долю тих,
Хто мав відвагу не ховатись
Від сонця променів прямих.
В озерах стріне берегиня,
В річках русалки ждуть вінка.
А лісовик й старий водяник
Вартують спокій своїх господарств.
...
Лійка
