Дім.
**ДІМ**
і що з того,
що дім твій забрали?
у тебе був цілий арт-хаус.
залиши'вся аж арт.
це не жарт.
тобі зоставили
лише
мистецтво.
###
пиши вíрші.
нехай зігрівають тебе вечорами,
точніше, хай гріють душу,
/може, і не твою/
на тіло байдужé -
його не пропустять до раю,
до нього немає жалю'.
малюй картини.
створи собі нóву оселю.
так, з паперу,
пензлів
і старої гуаші.
це краще, аніж жити ніде
чи в одному з панельних (пекельних)
/з присмаком бруду, репресій,
крові на стінах,
сотні катованих в муках/
будинків,
що зводилися за хрущова
чи сталіна.
малюй картини
добавляй у гуаш ціанід
зроби їх безжально-фатальними
/з присмаком мигдалю',
прощення гріхів і милосердної смерти/,
малюй так багато шарів,
щоб ніхто навіть не пробував стерти.
співай пісень.
вночі колискову.
вранці бадьору й веселу.
протягом дня щось грайливе
і з нотками блюзу.
вечорами згадуй усе,
віддайся духу минулого,
всели в себе голос пращурів,
пропусти в свої жила гнів,
кривду, образу, скорботу,
і заспівай так журливо,
щоб затихли в гаю солов'ї,
цвіркуни постуляли пельки
і лиш вібрації з грудей твоїх
полонили усе навколо,
щоб ніхто навіть не посмів
сумніватися, що ворог
заслуговує
вмерти.
###
і що з того, що забрали твій дім?
що від нього залишилась лиш балка
і дрібка бетону,
що заведено звати фундаментом.
твій дім сам винен.
він не тримався землі,
надто швидко горів і розпався.
стояв, де комусь не сподобалось,
говорив не тією мовою
і був розмальваний неправильними кольорами.
він не дав відсічі птахам, в зграї яких заховалась крилата ракета,
не зумів погасити себе самотужки,
не вдалося йому догодити всім і кожному.
його одіж була надто відвертою,
розпусною,
привертала зайву увагу.
і взагалі в новинах напишуть, що ти сам його підпалив,
розбомбив Iскандер'ами'-М та NLAW'ами.
що з того?
що з того, що ти його так любив?
так леліяв,
розфарбовував в колір степу і морських глибин,
будував крок за кроком,
цеглиночка за цеглиною.
жив там від народження,
пам'ятаєш його з дитинства.
що із того, що дім твій належав тобі?
його відібрали, скривдили,
понівечили, вибили оболóки
і замки' зірвали з петель.
###
в останні години свого існування
дім спостерігав,
як з нього виносять усе,
що збиралося тут роками
і мало хоча б якийсь потенціал бути проданим.
в останні хвилини свого існування
дім задихався
від запаху керосину
і ще якогось пального,
яким заправляли танк.
в останні секунди свого існування
дім кликав на допомогу тебе,
а ти за тисячі кілометрів від нього
плакав від болю,
який розділив із ним до останку.
твій дім відібрали,
але не забрали у нього волю.
твій дім розстріляли, як те відродження,
скинули залишки в яр,
закопали в чорнóземі,
твій дім розтрощили вщент,
але не зломили його силу духу.
твій дім забрали
і думали, що з ним ти втратиш усе,
що тебе тут тримало.
/як же вони прогадали./
твоя пам'ять про дім,
/його піщано-небесний барв,
його мову,
його кожну цеглинку,
поколіннями стоптані килими
і стерті дверні ручки/,
твоя пам'ять про його існування
буде разом з тобою до скону віків,
буде передана внукам у десятім коліні
і до світу дійде вíршами,
картинами, музикою, піснею, прозою.
як історія, як легенда чи міф.
пам'ять обернеться у зброю,
стане карою,
піде вбивати кожну мерзенну почвару,
що посміла
забрати
ДІМ.
...
ТиХоТи
