передранковий вартовий

прокинешся вночі та чуєш гуркотливий,

якийсь могутній гул з розкритого вікна.

то крик війни. То голос України.

із гуркотом гармат до нас іде весна.

буває, у собі почуєш крик мільйонів

таких, як був ти сам, хто згинув у вогні

обпечених донбаських териконів,

і хто тобі являється у сні.

очам їх молодим старішати не варто,

кевлар та сталь - їх крила бойові,

вони над кожним з нас несуть небесну варту,

допоки ми - земні є вартові.

прокинешся отак у темряві та димі

і чуєш, як душа вдягає талани…

ми поруч з ними, вічно поруч з ними,

в захмарних тих полях останньої війни.

коли кінець прийде, замовкне грім гарматний

та втомлена земля полегшено завмре,

хто з нас назавжди стане в лави варти,

хто виживе, хто вмре?

прокинешся вночі і чуєш гуркотливий,

якийсь страшенний звук із власної груди

то звук життя. То голос України.

як заблукав - іди на нього. Йди.

...

Світлана Ходаковська

Про автора

Я просто людина, яка намагається розповісти ту чи іншу історію рідною мовою.
Це буває досить важко, але справа того варта.

Приватне повідомлення

Відзнаки