передранковий вартовий
прокинешся вночі та чуєш гуркотливий,
якийсь могутній гул з розкритого вікна.
то крик війни. То голос України.
із гуркотом гармат до нас іде весна.
буває, у собі почуєш крик мільйонів
таких, як був ти сам, хто згинув у вогні
обпечених донбаських териконів,
і хто тобі являється у сні.
очам їх молодим старішати не варто,
кевлар та сталь - їх крила бойові,
вони над кожним з нас несуть небесну варту,
допоки ми - земні є вартові.
прокинешся отак у темряві та димі
і чуєш, як душа вдягає талани…
ми поруч з ними, вічно поруч з ними,
в захмарних тих полях останньої війни.
коли кінець прийде, замовкне грім гарматний
та втомлена земля полегшено завмре,
хто з нас назавжди стане в лави варти,
хто виживе, хто вмре?
прокинешся вночі і чуєш гуркотливий,
якийсь страшенний звук із власної груди
то звук життя. То голос України.
як заблукав - іди на нього. Йди.
...