Юліана

Над Україною жар-птиця пролетіла,

Здавалось, небо пожовтіло.

Виднілися за небокраєм крила.

І люди думали-гадали,

До чого ж диво прилітало?

А може вона – сон казковий,

Що мариться усім вночі?

Та ні, ця птаха, мабуть, ангел Божий,

Що розносить тільки добрі звістки.

Цікаво, у чому її сила?

А може то усе дива?

Нам треба це все розгадати,

Хто ж вона така?

Уночі всі люди позбігались,

Сперечалися, яка ж вона?

Усіх потроху слідчі розпитали:

– То, мабуть, розвідка така!

Переполох зробили всюди,

Зібрались могутні пліткарі.

– Та то нам вже кінець тут буде!

– І я так думаю! А в тім...

І доки вчені розмовляли,

Упало з неба два пера.

Та сонця уночі ж нема,

Не видно й кольору добра.

А там жар-птиця вигляда.

Крилом змахнула усю темінь,

Уже і сонце прогляда.

І ми побачили всі разом

Ці пера жовто-голубі.

І всі новини, мов наказом,

Повідомляють – в Україні мир!