Любава Обуховська

Ніч чудес

Намисто зоряне вдягла ця ніч.

До пари – і манто, і білу сукню.

І йде легеньким кроком босоніж

По селах і містах з таємним трунком.

Я бачила її – Цариця Див;

Вона розбризкала той напій сніжний –

І люд увесь сновида поманив

На кілька томних днів, на кілька тижнів.

У тиші неземній сховалась я,

Але вона помітила два ока,

Яким здавна́ священна таїна

Про світ чудес відкрилась ненароком.

Цариця грізно блиснула з зіниць,

Зробивши до полону млосний дотик,

Та потім ніжно мовила: «Дивись!

Отак усім дарую другий подих.»

=========================================

У силі Землі

Моя душа здіймає крила,

До сонця вітерцем летить.

Всі двері, серце я відкрила.

Скрізь Музика Землі звучить.

Я стану ластівкою з юнки

І променем – з ранкових рос,

І музою – із поцілунків,

Щоб все намріяне збулось.

Свободи попрошу у вітру,

У надрах я візьму вогонь,

У квітів – райдужну палітру,

Щоб світлом напувать з долонь.

Добро і радість зву на поміч,

Свій шлях я тчу із візерунків.

У цьому зелен-гаї що́ніч

Панує Лісова Чаклунка.