Гілочка

По твоїх венах нишкають ноти.

Вони грають в мізках, в серці, в душі.

В моїх венах нишкаєш ти...

Лазиш, зриваючи віхоть моїх таємниць

"Музика"- ось ,про що думаєш ти.

"Її бліді уста" - усе, що кружляє в моїй голові

Твої холоднії руки ласкають мене,

Знаєте, так, для простоти

А я... Дайте секунди упиться любов'ю.

Ну, не для себе, це для віршів.

Зізнання мережити у словах,

Що вишиті в серці та на чолі.

Та й годі з вас, і так хватає.

Розкажу їй потім, що це модне тату

Нотки полу-літньго вечора вже покидають мене,

Як і останні смоли цигарок.

А я, як тоді, хочу розчиниться в моменті.

Ці відблиски променів зникають, але не в мені.

Я дитя цього сонця, я його вогник.

Пікучий, яскравий.

Я зігріваю вас в момент повечір'я.

Я остання краплинка надії.

Я - романтика.

Я - останній акорд любої пісні.

Бажаний, трохи болючий,

Проте неймовірний.

Як Київ у світі останніх сонця ниток,

Як нової цигарки ковток...

Моя любов живе в думках.

Вона живе в свідомості,

В очах моїх плескається.

Вона, як море чорне, плине.

Як шторм бушує в середині,

Як озера несеться гладь.

Моя любов, вона фізична,

Її торкатися потрібно.

Моя любов то ніжності ковток.

Ранкова кава і цигарка,

Що тліє довго та яскраво.

До кінця.