Володарка тіні
Ти сказав – ми ніхто. Всесвіт нас позабуде.
Ти сказав це колись. Я забула б слова,
Та співають крізь сон покалічені труби,
Ну а я лиш мовчу, бо давно вже німа.
Я знаходжусь під снігом, розіп’ята думками,
Тільки фото в альбомі – розірваний біль.
Прочитавши любов між моїми рядками,
Зрозуміти нічого ти все ж не зумів.
На околиці міста замріяні звуки.
Ти гортаєш життя як тлумачний словник
Я свого існування викреслюю муки,
Але все - відтепер погляд сонечка зник.
Холоднішає небо, зриває афіші.
Ві д рекламних плакатів розпливчастий слід.
Меценати душі замовкають у тиші,
Я ж палаю вонем і розплавлюю лід.
Я - володарка тіні, що час відновила
І прощала тебе до цієї пори.
Та мовчати мені вже, нарешті, несила,
Тож тепер все скажу. Хочеш, теж говори.
...
Катерина Кравченко