Еванна Будковська

З рідних світів білобоких книжок

Ви мене так навчали хоробрості

Не закінчиться жодний ваш рядок!

Ви житимете в моїй молодості.

Як забути вас, герої світів?

Ви мене ледь не з пелюшок навчали.

Ви далеко, десь там, за сто морів,

Не знайде вас ніхто, хоч як не шукали.

Платформа три чверті! Пусти, я прошу!

Люблю я драконів, вчитися буду!

О Гаррі, я майже з тобою по небу лечу...

Сподіваюсь, історію твою не забуду

О леве, чаклунко, чарівна шафо!

Пустіть мене у Нарнію на мить!

Моя душа від цього заспіває птахом,

Ваша магія ще довго не згорить

О Більбо Беггінсе, прошу, почуй!

І круглі двері не застав, а відчини,

А я за тебе ентський напій заплачу,

Вірші, пісні читатиму у час нічний...

Аліно! Не згасне світло, що в душі твоїй

Я вірю, що моє також не скоро згине...

Та навіть гриш не витримає тіні вій,

Що не лоскочеться, ріже, як крижини.

Герої! Не раз мені ви добре довели,

Що хоробрість важливіша за гостроту меча.

І хоч з цього світу ви ще не пішли,

Та співатиме довго надій і мрій свіча!

А я зовсім не чаклунка,

Тільки в домі запах трав,

Що парує з того трунку

- мить чарівну затримав.

А я зовсім не чаклунка,

Тільки друг мій - домовик.

Ще є кішка, що пустунка,

Дім її - це черевик.

А я зовсім не чаклунка,

Тільки серед купи книг -

Гримуар - мага заду́мка,

Втілити її не встиг.

А я зовсім не чаклунка,

Тільки повний мрій рукав.

- Краще не бува ладунку,

Та чи це мрійник шукав?

А я зовсім не чаклунка,

Тільки чарівна свіча

Світить шлях мого малюнку,

Пісні лагідні звучать.