Іванченко Даниїл

Хто я такий? Чого я вартий?

Напевно менше від гроша,

Невже мій ангел, що на варті

На поміч марно поспішав?

Я чув не раз пересторогу,

Мов тихий голос в далині

Просив іти за ним в дорогу

Не залишаючись на дні,

Попереджав, шо буде важко,

А втім якщо все ж залишусь,

То буду мов безкрила пташка –

І в небо вже не повернусь

Остання битва закінчиться,

Погасне полум’я війни,

В день той просто помоліться

За тих хто згинув без вини.

Чи буде врешті Перемога?

І мирне небо над Дніпром..

Бо війна це ж не від Бога

Та скільки спить вже вічним сном?

Нема для тебе мертвих, Боже

Помилуй Отче й збережи,

Ніхто крім Тебе не поможе,

Вкраїні нашій поможи

Визволи нас від кайданів,

Щоб жити далі без війни

Щоб помолитись на майдані

За тих хто згинув без вини…

Думки закриті від читання,

Душа закрита від очей,

Поясніть мені, для чого,

Судить за поглядом людей?

Часто усмішка ховає втому,

А сміх – це наше прикриття..

Ми всі тут ходимо по лезу

Ця подорож з тривалістю в життя…

Найгірше почуття це відчай,

Такого втім, не скажеш про печаль,

Коли нам сумно, посмішка не личить,

Не видно радості крізь траурну вуаль

В печалі віра не погасне,

Відступить відчай, і я знову посміхнусь,

Під синьо - жовтим небом ясним,

Погляну вгору й тихо помолюсь..