Купляла красиві свічки і не палила
Купляла красиві свічки і не палила
Прикраси одягала вкрай в ніколи
Використовувала не за призначенням чорнила,
Засихали фарби в тумбочках
Простоювали і підбори.
Косметикою не починала користуватись
Термін придатності збігав
Нікуди не хотіла наряджатись
Здавалось, час життя мого збігав.
Брунатні коси з пліч спадали хвилями
Які Адріатичним морем мили стегна
На свої плечі набирала стільки
Що розгружатися назад було даремно.
Бо постійно треба було нести, тікати, підлаштовуватись і помалу себе втрачати.
Конати від Не Себе.
Заплющувати очі, бути мудрою жінкою
Гнучкою, та занадто довго,
Що робило мене просто розірваною,
Адже я оминала гострі кути, чесні розмови та відвикла від компліментів моєї краси.
Відчувала себе прозорою оболонкою, тінню, зболілими ногами зі зношеним взуттям не у ту сторону світу.
Здавалось, запізно уже повертатись за стільки років…
Здавалось, мені здається.
Прокинусь зранку і минеться.
Але всередині щось зідреться:
Стара засохла рана, в якій ще полишалися осколки, черепки того посуду керамічного литого, гуцульського,
Яким колись була я.
Жива.
Витягаєш пінцетом, промиваєш у власних сльозах і пече.
Бо щоразу стискали ту рану, здирали зароговілу шкіру,
Промивали оцтом.
Купляла красиві свічки і палила:
На цвинтарі, вдома, в храмі
Свого спустошеного серця.
Потім в тумані виднілися букви:
«І це, жінко, минеться…»
26.01.2026 р.✨
...
Олена