Кіра.Б

Тяжко,важко і самотньо?

Відвернулась Доля?

Знайдеш ясен,

Недалеко буде дуб

І клен, тут як тут,

Орлів треба вже шукати,

Бо мають властивість по небесам літати,

Ти спіши, дитя природи, бо орли смертні істоти,

Як центр мас між ними знайдеш,

Провідника свого побачиш.

Раз,два,три,чотири

Дощик дріботить по криші

Пʼять,шість,сім,вісім

Стукіт каблуків у лісі

Девʼять,десять,одинадцять

Хтось не прокинеться уранці

Ще дванадцять і тринадцять

Ти біжи й не оглядайся

Чотирнадцять і пʼятнадцять

Сенсу вже нема ховатись

Всі шістнадцять і сімнадцять

Дуже тихо прислухайся

Вісімнадцять, девʼятнадцять

Клац,клац,клац-кроки наздогнали нас

Двадцятий раз сидим вже тихо

Не намагайся говорити

Двадцять перший раз стискаєм хрестик

Допоможіть, сили небесні!

Двадцять два і тихий хруст

Я більше не повернусь

Двадцять три і все затихло

Від долі вже нема спасіння

Двадцять четвертий раз був дуже дивний

Всюди загасили світло

Двадцять пʼятий раз ми закричали

Благали, рюмсали,мовчали

Двадцять шостий раз було спокійно

Ані туги, ані печалі,

Руки огорнули нас

Двадцять сьомий раз був вже в тумані

Все біле- темно навкруги

Я чую пісеньку здаля

Ця пісня,наче колискова-несе мене кудись у даль

Що таке?

Де ти була?

Занадто руку бліді,

І занадто зморені очі,

Яка нечиста сила була,

Що посміла коханій моїй наурочить.

Хто ти така?

Де вона є?

У моєї жінки не такі сині очі,

І таке твоє тіло покручене,

Що ти за нечиста сила така,

Що коханою назватися хочеш.

Що ти таке?

Чого ти ще хочеш?

Як взяло подобу чужу,

То не смій дивитися в очі,

Як ти нечиста сила така,

Що вигляд тобі не поможе.