Copyratino

Думи мої думи.

Начебто не лихі ви у дні.

Та ніччю, тихою та темною. 

Не втекла я.

Від вас.

Як й рік не втік від семи років.

Лиш сльоза скупала подушку.

Я не просила сльозу.

Але вона непокірна.

Моя сльоза.

Вона не слухає мене, завжди.

Це полон? Та хто зна, а певно та.

Та гадаю я —

Як закінчить полон тілесний, залишиться душевний.

Химерно це. 

У день щастя, можливо усміхнулося мені.

А вночі ті лихі думи, що й роки.

От такі думи мої думи.

Старий совковий совок.

Доводиш до сказу.

І просиш собі зло.

Совок совковий. Ти, мабуть, старий.

І схоже, ти дурний, бо лізеш на смерть.

Чому ж не можеш докумекати, як ти мене лютиш?

Не будь таким тупим, я ж знаю, ти хочеш жити і добра.

І старим ти бути не хочеш.

Чого ж мене лютиш? 

Совок совковий. Ще й, здається, старий!

Ще 5 днів! 

І кінець моїй люті, —

Ну принаймні такі мої сподівання. 

Я не хочу ображатися, та я зла. 

Мені казали проковтнути образу.

Образу я проковтнула, але люттю, як кипень я залита.

І ти, совок, мене лютиш!

І як мені прожити ще п'ять днів?

Замикаю очі.

Наче сон та не сон.

Під — цок-цок — годинника.

Цок-цок-цок.

Безкінечний цок.

Я думаю, на моє ліжко залазить кішка.

Стоїть над мною, потім йде до ніг.

Лягає у моїх ніг.

Я відчуваю її тепло.

Розмикаю очі.

Кішки не було.

Кішка у Аїді.

Я це знаю.

То лиш химера?

Як таке було?

Знову очі замикаю.

То сон, то не сон — важко сказати.

Межі розвиваються як дивна химера та кішка знов приходить до мене.

І знову очі розмикаю. 

Кішки не було.

Я це знаю.

Проте тепло її в моїх ногах я чітко пам'ятаю.

Химера та химера.

Як таке робиться? — Я не знаю.

Цок-цок-цок 

Безкінечний цок.

А химера повторюється знову та знову.

Що ж це таке відбувається зі мною?

Дивна ніч, доволі химерна —

Не страшна, але дивна.

Я точно знаю кішка у Аїді!

А чому мої ноги гріє кішка? Що це за химера?

Лишень безкінечний цок — доказ реальності, як плутається із химерою.