Сало Ростислав

Біля хати, край вікна,

Розцвіла вона одна.

Білим цвітом, наче сніг,

Радує усіх-усіх.

А як осінь завітає -

Намистинки одягає.

Ягідки її вогнем

Зігрівають день за днем.

Ти, калинонько, рости,

Нам на щастя розцвітай,

Нашу рідну Україну

Своїм цвітом прикрашай!

Морозець-Морозець,

Не щипай за морозець!

Морозець-Морозець -

Бравий молодець!

Всіх морозив навпростець,

Перетворив на холодець.

Змерз у полі горобець,

Бо надворі -

Морозець!

Вже біліє все навколо,

Сніг засипав ліс і поле.

Сонце світить, та дарма,

Бо надворі вже зима.

Сніжні зіроньки кружляють,

На санчатах дітки грають.

Треба шапку одягати

Й рукавички теплі брати.

Осінь швидко так минула,

Річка кригою заснула.

Зима срібло розлила,

Свято й казку принесла.

Вже пожовкло листя в гаї,

Пташка в теплий край тікає.

Сонце світить, та не гріє,

Холодний вітер всюди віє.

Сірі хмари в небі плачуть,

По калюжах діти скачуть.

Треба куртку одягати

І парасольку в руки брати.

Літо швидко так минуло,

В школі дзвоник знову чути.

Осінь фарби розлила,

Нам красу цю принесла.