kirschfraulein

je t’aime.

je te veux.

тіло моє — храм,

ти в ньому прихожанка,

на кожнісіньке причастя

ти приходиш спозаранку…

вуста мої — ікона,

ти молишся щодня,

і шепіт твого “хочу”

як сповідь — не свята.

ти пальцями читаєш

рядки на голій спині,

і шкіра — твоя книга,

відкрита до самісінької днини.

моя шия — твій келих,

із нього п’єш поволі,

і кожен ковток — гарячий,

як гріх у чистім полі.

стегна — твій вівтар,

ти схиляєшся сміливо.

мій подих — твоя віра.

моє тіло — твоя сила.