Alina Kymaka

Хочу доторкнутися хоча б раз,

На мить стати бджілкою,

Заховатися поміж квітів,

Поринути в невидимі аромати кохання

І танцювати без слів,

Мов крила пам’ятають твій запах,

Ніби серце знає мову.

Все швидше летіти до тебе.

Не хочу шукати свого вулика,

Не хочу стати жертвою тіні.

Так не хочу втрачати життя.

Моя ніжна бджілка,

Серед тисяч інших

Я впізнаю тебе.

Я пахну твоїм коханням —

Ти — мій солодкий нектар,

Моя остання квітка.

Напівоголені струни,

яких торкаються не ті.

Заховай звук у тиші.

Замовчи. Все тихіше, тихіше —

у глибині.

Напівжива,

розвіяна вітром лиха.

Усе, що трималося в тобі,

більше не живе.

Напів не своя —

потвора з тінню людини,

що шукає почуття в інших.

Напів — уже не я.

Мовчання вже вбило…

Все тихіше, тихіше —

цей світ забере назавжди.