Анастасія Гордієнко

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

Ти не турбуй їх раніше. Не треба.

Вони тоді будуть дуже злі.

Зателефонуй мені краще пізніше,

Коли демони тихо спатимуть в мені.

Ми з тобою тихенько посидим.

Тільки пошепки зі мною говори.

Розкажу тобі про все на світі.

Поки демони тихо спатимуть в мені.

Знаєш, вони за тобою сумують.

Плачуть щоночі мені.

Але ти не думай, вони не прощають,

Всі ті лиха скоєні твої.

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

20.12.2023

Я щаслива просто бути поруч

та бачити тебе щоразу уві сні.

Малювати твій образ власноруч

та зустрічати вдома навесні.

Ти - мого серця відрада.

Ти - промінь кохання ясний.

Ні за чим нам жодна барикада,

навіть простенький дощик рясний.

І нехай ніхто не зрозуміє.

Та буду ж тебе берегти.

При зустрічі серце зрадіє,

Якщо зуміє тобі помогти.

Я розлюблю тебе минулим літом,

А восени вже залишково.

Коли ми піднесені теплим вітром,

Коли розумієм, що все бесповоротно.

Я більше не отримаю від тебе квітів,

А ти вже не зайдеш в ту кав'ярню.

Я більше не почую той ангельський приспів,

А ти вже не покличеш на ту гарну поляну.

Вже не буде ні танців на кухні,

Ні дитячого сміху поруч.

Не будемо ми знову для іншого вільні

Та не почуємо ту кляту вільху.

- Знаєш, дідусю... В житті щось так непросто, -

Казала молода дівчина.

- Все так страшно... Жорстоко... -

Казала вона край могили.

Нашого міста вже більше нема,

Ми з тобою зостались одними в цілому світі.

Ворог прийшов ну надто близько,

Займаючи наші позиції.

І як би лячно не було, дідусю,

Я буду стояти на фронті.

Піду слідом за тобою,

Лиш би вберегти країну.

Ми сильні, ми зможемо, ми врятуємо нашу державу,

Що розбили - відновимо, чого не було - збудуємо.

Аби тільки всі живими вернулися

І почути якусь звістку про тебе.