Stefaniuk Alexa

Я хочу розтанути в повітрі,

Точніш у тобі.

Підійди до мене с заду

І трішки обійми.

Потім можеш щось на вухо сказати

Голосним шепотом, щоб я це чітко почула.

Твої руки спускаються вниз,

А я підіймаюсь на верх

. Прильнувши головою до тебе,

Можно почути подих твоєї душі.

Такий торопливий і бездоганний.

От твої руки в мене на спині,

А мені хочеться падати,

Може з сорому, чи від буття.

Будильник заграв.

Це моя фантазія, а не життя.

Я прокинусь, напишу «добрий ранок»

А могла прокидатись з тобою,

Та казати «Прокидайся кохана!»

Зустрівши тебе, щось пошатнулось.

Може моя уява про світ і красу.

Скажу так, вона досі гойдається,

Хоча минуло 2 роки.

Я досі пам‘ятаю те признання в коханні,

А відповідь отримала, як завжди

Сидівши в туалеті. Ну це моя карма

І тут нічого не зробиш.

Я вкрала твій перший танець під дощем,

В якомусь незнайомому дворі.

Ти вирвала мене з коридору в туалет

Й різко поцілувала, поки ніхто не бачить.

Ти вирвала мене з вулиці

З морозу й шуму, в якесь інакше життя.

Ти завжди мене вириваєш,

А я тебе повертаю.

Повернися ж до мене і вкради мене знов.

Захід сонця, балкон і два стільця.

Я сиджу одна, а могли

Сидіти разом вдвох біля Дніпра.

Чашка кави і цигарка,

Одна чи дві поїздки на метро.

Навушники, як та уявна стрічка між тілами.

Усе життя пройде, щоб розплутати ці вузли.

Не поспішай,

Ти сядь, подумай поруч,

Придумаєм ми плани в голові,

На жаль, здійснитися вони навряд чи зможуть,

Але надію ти не відпусти.

Остання нота пісні в пісні пролунала,

І ти сидиш бездумно дивишся на стіл,

Лиш дощ мелодію у вікна тобі грає

та тихо слухає твої думки...