ТиХоТи

дівчинка-божевілля.

боже, нарешті вільна,

боже, нарешті п'яна

небесна дівчинка-манна.

неконтрольована, непідвладна,

від сліпого відділена стада,

дівчинка сонячно-сонна

сонце ховає у скронях.

дівчинка-мегаполіс,

метушлива, ненаситна до волі,

небайдужа до шуму і руху,

дівчинка сильна духом.

думками давно у небі,

співає, але не для тебе,

дівчинка-чиясь-точно-мрія,

моя дівчинка-веремія.

21.02.2019

[дівчинка виросла, але щирість і жага до дивовижного залишились із нею. дівчинка хоче перевернути планету.]

Чому твоє кохання на смак, як солона кров?

Скільки червоної фарби треба твоїй бутафорії?

Я тебе не шукав ніколи, але знову знайшов,

Твої посилання весь час угорі моєї історії.

Нам сказали, ми не створені, щоб відчувати,

Можемо просто зіграти закоханих на всіх сценах міста,

Можеш знову стати коханкою з моєї палати,

Будемо разом напівпритомі буквально на стіни лізти.

Склади необхідні речі і поїдемо в Англію,

Позбирай до купи думки і поїдемо розумом,

Не дивись, що мільярди не вірять в магію,

Не зважай ні на що, разом ми зможемо.

21.02.2019

[розфарбуй цілий світ, хай інші живуть нашими кольорами]

то не істина у вині.

у вині

істина

тоне.

чия вина?

чи я,

чи вона німа..

чи нема, що сказати.

долий ще вина

/й олії в багаття/.

істину садять за ґрати,

обводять муром

похмурим /навколо пальця/,

закорковують у склотару,

ліплять на неї цінник -

цент за ковток

або долар за келих.

тонна істини у вині.

істина

тоне..

чи молишся ти перед сном, Маріє?

чи просиш у сотень святих накрити шаром чорнозему кожного, хто смів на твоїй землі влаштувати новий геноцид?

чи сплела ляльку вуду з кулею в тімені?

чи готові хрести, на яких висітимуть тіла тих, кому варто було загинути ще в утробі?

чи розставила ти пастки?

чи готова до бою?

оберігай свій дім, Маріє. рий рови і окопи.

наточуй ножі, заправляй магазин пістолета.

у тебе є мрія - горіховий раф і спокій.

за твою мрію ворог повинен вмерти.

**ДІМ**

і що з того,

що дім твій забрали?

у тебе був цілий арт-хаус.

залиши'вся аж арт.

це не жарт.

тобі зоставили

лише

мистецтво.

###

пиши вíрші.

нехай зігрівають тебе вечорами,

точніше, хай гріють душу,

/може, і не твою/

на тіло байдужé -

його не пропустять до раю,

до нього немає жалю'.

малюй картини.

створи собі нóву оселю.

так, з паперу,

пензлів

і старої гуаші.

це краще, аніж жити ніде

чи в одному з панельних (пекельних)

/з присмаком бруду, репресій,

крові на стінах,

сотні катованих в муках/

будинків,

що зводилися за хрущова

чи сталіна.

малюй картини

добавляй у гуаш ціанід

зроби їх безжально-фатальними

/з присмаком мигдалю',

прощення гріхів і милосердної смерти/,

малюй так багато шарів,

щоб ніхто навіть не пробував стерти.

співай пісень.

вночі колискову.

вранці бадьору й веселу.

протягом дня щось грайливе

і з нотками блюзу.

вечорами згадуй усе,

віддайся духу минулого,

всели в себе голос пращурів,

пропусти в свої жила гнів,

кривду, образу, скорботу,

і заспівай так журливо,

щоб затихли в гаю солов'ї,

цвіркуни постуляли пельки

і лиш вібрації з грудей твоїх

полонили усе навколо,

щоб ніхто навіть не посмів

сумніватися, що ворог

заслуговує

вмерти.

###

і що з того, що забрали твій дім?

що від нього залишилась лиш балка

і дрібка бетону,

що заведено звати фундаментом.

твій дім сам винен.

він не тримався землі,

надто швидко горів і розпався.

стояв, де комусь не сподобалось,

говорив не тією мовою

і був розмальваний неправильними кольорами.

він не дав відсічі птахам, в зграї яких заховалась крилата ракета,

не зумів погасити себе самотужки,

не вдалося йому догодити всім і кожному.

його одіж була надто відвертою,

розпусною,

привертала зайву увагу.

і взагалі в новинах напишуть, що ти сам його підпалив,

розбомбив Iскандер'ами'-М та NLAW'ами.

що з того?

що з того, що ти його так любив?

так леліяв,

розфарбовував в колір степу і морських глибин,

будував крок за кроком,

цеглиночка за цеглиною.

жив там від народження,

пам'ятаєш його з дитинства.

що із того, що дім твій належав тобі?

його відібрали, скривдили,

понівечили, вибили оболóки

і замки' зірвали з петель.

###

в останні години свого існування

дім спостерігав,

як з нього виносять усе,

що збиралося тут роками

і мало хоча б якийсь потенціал бути проданим.

в останні хвилини свого існування

дім задихався

від запаху керосину

і ще якогось пального,

яким заправляли танк.

в останні секунди свого існування

дім кликав на допомогу тебе,

а ти за тисячі кілометрів від нього

плакав від болю,

який розділив із ним до останку.

твій дім відібрали,

але не забрали у нього волю.

твій дім розстріляли, як те відродження,

скинули залишки в яр,

закопали в чорнóземі,

твій дім розтрощили вщент,

але не зломили його силу духу.

твій дім забрали

і думали, що з ним ти втратиш усе,

що тебе тут тримало.

/як же вони прогадали./

твоя пам'ять про дім,

/його піщано-небесний барв,

його мову,

його кожну цеглинку,

поколіннями стоптані килими

і стерті дверні ручки/,

твоя пам'ять про його існування

буде разом з тобою до скону віків,

буде передана внукам у десятім коліні

і до світу дійде вíршами,

картинами, музикою, піснею, прозою.

як історія, як легенда чи міф.

пам'ять обернеться у зброю,

стане карою,

піде вбивати кожну мерзенну почвару,

що посміла

забрати

ДІМ.