Юлес Скела

Люди Нового Світу уже поміж нами.

Люди Нового Світу до нових висот,

Тримаючи палець у носі, а іншою – маму,

Сонце несуть за плечима без зайвих турбот.

Вони ще погано рахують

І пішки заходять під стіл,

Але вже майбутнє будують

Із кубиків наче із брил.

Люди Нового Світу в калюжі стрибають.

В кожній із бризок для них відбивається Світ.

Люди Нового Світу обмежень не знають,

Розчахнуті очі і рук невгамовний політ.

Вони ще погано рахують

І пішки заходять під стіл,

Але вже майбутнє будують

Із кубиків наче із брил.

Люди Нового Світу чують тривоги,

Люди Нового Світу бачать біду.

Але вони виправлять все, дайте стати на ноги,

Дістати до неба і все привести до ладу.

І тільки вони нас врятують,

Хоч пішки заходять під стіл,

Але вже майбутнє будують

Із кубиків наче із брил.

Ось Дім, який не зруйнує ніхто…

А в чім таємниця? Дивіться - дрібниця:

Ґаздиня дістала з печі Паляницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

А ось - в небокрай линуть ниви пшениці,

З якої ґаздиня пече Паляницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

А це - синьо-жовтая птиця синиця,

Яка залюбки споживає пшеницю,

Яка на безкраїх ланах колоситься,

З якої ґаздиня пече Паляницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

А ще є руда бешкетлива лисиця,

Яка мимохідь полохає синицю,

Яка залюбки споживає пшеницю,

Яка на безкраїх ланах колоситься,

З якої ґаздиня пече Паляницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

А це - звичайнісінька штука - рушниця,

Якої як чорта боїться лисиця,

Яка мимохідь полохає синицю,

Яка залюбки споживає пшеницю,

Яка на безкраїх ланах колоситься,

З якої ґаздиня пече Паляницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

А далі ми бачимо хлопця-мисливця,

Що міцно тримає звичайну рушницю,

Якої як чорта боїться лисиця,

Яка мимохідь полохає синицю,

Яка залюбки споживає пшеницю,

Яка на безкраїх ланах колоситься,

З якої ґаздиня пече Паляницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

Аж ось-де славетная Укрзалізниця,

Що радо до лісу доправить мисливця,

Того, що тримає звичайну рушницю,

Якої як чорта боїться лисиця,

Яка мимохідь полохає синицю,

Яка залюбки споживає пшеницю,

Яка на безкраїх ланах колоситься,

З якої ґаздиня пече Паляницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

А це - Джерело, у землиці криниця,

Щоб стало усім їм напитись водиці -

Мисливцю, лисиці, синиці, пшениці

І тісту, з якого спече Паляницю

Народ, той, що міцно тримає рушницю

В Домі, який не зруйнує ніхто…

А це - нісенітниця, пошесть зі сходу,

Що пхнеться завадити тому народу,

Що вміє з пшениці пекти Паляницю,

А ще - за потреби тримати рушницю.

І не розуміє, що сила - в Криниці

Дому, який не здолає ніхто...