Teodor Fanger

Під попелом сірим ховалась іржа,

Ти гострив для брата сталевого ножа.

Поки ми тримали останній редут,

Ти готував зраду, як смертний атрибут.

Та очі народу — то дзеркало правди,

Там не заховатись від люті і зради

Хто виміняв волю на миску обідню,

Той вибрав дорогу ганебну і бідну.

Очиститься степ від отрути і бруду,

Не буде пощади підступному люду.

Ми вирвем коріння гнилої трави,

Щоб дух перемоги воскрес із пітьми.

© Teodor Fanger

На прогулянці у сквері

Думи стали на папері.

В притаманній їм манері

Сусіди стукають у двері.

Виручай, бо помираю,

Вибачай, пусти до раю.

Тільки моя хата скраю

І нічого я не знаю

Ти, як ті незвані гості,

Маєш приводи для злості.

Оминай мою хатину,

Покидай ти цю країну.

© Teodor Fanger

#поезія #teodorfanger #украина #відтінокжиття