Two-V

В нас є 34 причини

Ще досі лишатися тут,

Любити свою Україну,

Хоча шахеди гудуть,

Це гумор, це співи, це єдність,

Це «як сьогодні ти спав?»

Це маленька в чаті приємність:

Коли колега сил побажав,

Це щирість, полтавська галушка,

І чорного моря блакить,

Це незалежність у думці,

І готовність її боронить,

Це борщ, голубці і кавун,

Обов’язково з Херсону,

Це дітей веселий табун,

Що зі школи біжить вже додому,

Це рідна нам солов’їна,

Це річки, гори, поля,

Це «в», а не «на» Україні,

Це чорнозем – наша земля,

Це бабуся, що дає із собою,

20 пакетів харчів,

Це лебеді з шин під вербою,

І в’язки чорноморських бичків,

Це гарний клімат без страху,

Що вкусить муха цеце,

Це гнізда лелек понад шляхом,

Це «Купуйте на Пасху м’ясце»

Це збори всім світом на дрони,

Це ті, хто боронить щодня,

Це благодійні вечори, марафони,

І зібрана разом рідня,

Це пюре, мандибурка, комнячка,

Це «шо?», а може і «що?»,

Це з пісні козак та козачка,

А твоя любов – це про що?

Ти колись був моїм коханням,

Єдиним золотом одним,

Найбільшим сподіванням,

Тепер лишився тільки дим,

Шкода, але в світі так буває,

Раз, і вогонь в серці затух,

Людина людину забуває,

Хто ти тепер: незнайомець, ворог, друг?

Не знаєш, як з колишнім спілкуватись?

Випий горілки чарки три,

Й тоді саме буде писатись:

Чого не любиш? Поясни!

З тобою ми давно знайомі,

Але щось не так пішло,

Стосунки наші чогось в комі,

Як сюди усе зайшло?

Не знаєш, як з колишнім спілкуватись?

Випий горілки чарки три,

Й тоді саме буде писатись:

Чого не любиш? Поясни!

Чи потрібно нам все повертати?

Настав час все відпустити?

Ніхто не може того знати,

Час покаже, як же жити.

Шкода, але в світі так буває,

Раз, і вогонь в серці затух,

Людина людину забуває,

Хто ти тепер: незнайомець, ворог, друг?

Мара, Мара, чорна хмара,

Ходить під хатами,

Налетіла, мов примара,

Душі вже не з вами,

Сташна Мара, чуми гірше,

Мерцями керує,

Говори-но ти тихіше,

Вона усе чує,

Прийде в ночі злая Мара

Й згубить тебе враз,

Мара, Мара, твоя кара,

Настане всіх час

Таких, як ти, кохають до нестями,

Й присвячують усе своє буття,

Таких, як ти, чекають хоч роками,

І забувають їх усе своє життя,

Таким, як ти, дарують подарунки,

Не просто квіти і прикраси золоті,

Їм віддають усі свої цілунки,

Без них душа згорає у вогні,

Таким, як ти, присвячують сонети,

Вночі співають довго під вікном,

І почуттів, сповнені куплети,

Ти запиваєш дорогим білим вином,

Таких, як ти, кохають до нестями,

Й присвячують усе своє буття,

Таких, як ти, чекають хоч роками,

І забувають їх усе своє життя.