Меля

Весна лоскоче мо‌ї щоки,

Всміхається, виблискує світанками.

Десь там сміється море,

Припливом кличе, бризом грається з фіранками.

Знайти би спокій в світі болю,

Де соловей співа, бо дійсно злагода довкруж.

Пливу я річкою життя поволі

І мрію опинитися посеред мирних днів чимдуж.

Всередині жевріє віра,

Вона мене тримає за плече, шепочучи:

«Переживеш і горе, й біди,

Йдучи за серцем і собі не брешучи»

Хтозна, кому кортить так сильно

Нас випробувати, знесилити, знеславити.

Шматують душу й тіло спільно,

Нестримно прагнучи в саме‌ коріння ранити.

Весна прийшла, прийде‌ і перемога.

І буде синє небо без ракет і жо́вті по‌ля жнив.

Хтось ве́рнеться і скаже: «Вдома!»,

Хтось вийде: «Просимо ласкаво до країни див!»

08.03.24