Вхід до людяності

Люди надто часто забувають свою справжню природу: вони лише ґрунт, з якого постають і в який зрештою повертаються. У цій простій істині немає величі, але є правда, яку незручно визнавати. Саме тому вони вигадують для себе силу, зверхність і право керувати іншими – такими ж крихкими, такими ж тимчасовими. Та рівність перед часом і землею ніхто не скасовував: усе створене людиною зникає, а спроби піднестися над іншими лишають по собі тільки тінь. І поки людина не прийме, що вона не володар, а частина, вона так і залишатиметься чужою навіть у власному світі.

Приємного прочитання:
https://arkush.net/book/44314