Тест першого речення

Для цього він склав пальці обох рук у продовгуваті, мозолисті пістолети й повільно рушив назустріч оголеній, буквально мертвій, але такій багатослівній клаві…

На Аркуші вже понад 16 тисяч книг! І це створює певні труднощі. Як обрати? Чи варта книга/оповідання уваги? Чи не краще звернутись до якоїсь підбірки на кшталт «4 нікчемні пачки найважливіших романів на думку Юлії Тимошенко»?

Питання риторичні. Але не графоманам боятись риторики, тож я вирішив безкоштовно поділитись субʼєктивним і упередженим «Тестом першого речення». Так, вже чую, як ви кажете, що так не читають… або так читають ті, хто насправді не читає чи читає не тим органом. Втім, такі люди є. І я — один з них, член Культу першеречневих.

Гадаю, багато хто погодиться, що вже перше речення щось та й говорить про автора: чи він живий, чи ж мертвий, чи ненароджений ШІ? Яким має бути перше речення, щоб подобатись мені? Я перевірив це емпірично, кожного разу ставлячи запитання: «Чи змушує перше речення читати текст далі?» Чи це автоматично означає, що твір добре/погано написаний, цікавий/нудний, високий/низький? Ні! Це означає лиш одне — чи передбачав автор, що його буде читати жива, обмежена в часі людина, яка не готова роздавати авансів.

(Якщо серед подальших прикладів знайдете свої, памʼятайте, що у мене є два пістолети. А якщо серйозно — хто я такий, щоб ви зважали на мою думку?)

З 50 занотованих я обрав кілька прикладів. Не найгірших і найкращих, а найбільш типових, показових. Почнемо з тих речень, що не пройшли тест.

Категорія «Кліше»:
Війна. Вона пахне порохом, кровʼю і смертю Думаю, тут пояснень не треба — це кліше. Це не «запах напалму вранці». Якщо твір починається з очевидних речей, що нового я отримаю від нього далі? Можливо, щось би й отримав, але не читав.

Категорія «Не вичитано»:
Берег озеру Журавлине, яке в простонародді отримало назву Мертве, давно перестав бути улюбленим місцем відпочинку для місцевих жителів. От ніби й могло бути цікаво, що ж там таке трапилось, але «місцем-місцевих», берег «перестає», «місцеві жителі» берега?

Категорія «Зламано»:
І пролились сльози, полився з неба дощ кривавий з уламків світу старого. Я уявляю кров як рідину, і кривавий дощ, хоч і кліше, але якось уявляється. Але коли читаю «кривавий дощ з уламків», мозок відмовляється це розуміти. Точніше, він розуміє, але вже не уявляє, бо складно одночасно уявляти дощ і як рідину, і як тверді уламки чогось.

Категорії «А зараз буде… не буде» та «Словник»:
Коли я тільки поступив на журфак, мені часто казали, що моя робота — це створення макулатури на замовлення товстосумів та інших жлобів. Так і сталось. Щось тут мало б бути, щоб втримати увагу, але його немає. Немає розвитку, зміни стану, а тому і якогось найменшого враження. І, може, помиляюсь, але «товстосум» не обовʼязково означає «жлоба», то чому «інших»?

Категорія «і що…» (більшість з творів, які не пройшли тест):
Десь далеко били монастирські дзвони, сповіщаючи південне місто про початок нового дня. І що? За що я мав зачепитись? За той факт, що дзвони, неочікувано, монастирські? За те, що місто «південне»? Взагалі не розумію, як це слово може схарактеризувати місто без контексту. Це щось типу Афін, Лісабону, Мюнхена (південна Німеччина) чи Єрусалиму? Може, я б мав зачепитись за те, що настав «новий день»? Напевно, за щось інше, за те, що було далі.

Тест пройдено:

Категорія «Просто, але зі смаком»:
Прожектори розтинали темряву тонкими кинджалами світла. Як і в попередньому випадку, речення описове і простеньке. Втім, ці шість слів не тільки дають уявлення про місце дії, але й створюють настрій невимовленої загрози: «темрява, кинджали, розтинання». (Upd: початково автор блогу процитував неправильно).

Категорія «І що???»:
Мідь вростає у мʼясо, мʼясо обростає міддю — я все ще відчуваю оту сітку на ребрах і в спині, наче хтось провів пальцем проти шерсті. Треба читати далі просто для того, щоб зрозуміти, про що йде мова. Хіба ні? А ще це візуально ефектно.

Категорія «Інтрига»:
Зазвичай вона не зомлівала посеред вулиці, але цього разу щось пішло не так. Інтрига з першого речення вже змушує читати наступні. Так, часто це підступний трюк, але він працює.

Категорія «Концептуально і конвергентно»:
Шановні пасажири, швидкий потяг сполученням… — гарчав гучномовець, затикаючись на шиплячих, ковтаючи закінчення, сполучаючи слова в суцільний потік звуків без пауз. По-перше, назва розділу — «Коли люди втрачають людяність», тож перше речення одразу: а) дає місце дії; б) резонує з назвою і темою; в) відтворює тему на фонетичному рівні (купа шиплячих у реченні, як у скрипі коліс по колії чи того ж гучномовця); г) і передає дію: прибуває потяг, отже, хтось чекає гостей? Чи кудись поїде?

Навіщо комусь ця інформація? Зайвий раз нагадати собі, що якщо ви щось виклали, це можуть прочитати. Буде дуже прикро, якщо купа роботи виявиться марною через перше (або перші) невдале речення.

Для тих, хто хоче пояснень за методологію:

Взяв 50 творів з жанрів, які +- мені цікаві. За прикладами далеко не ходив — брав навмання з перших сторінок по жанрах, дещо з топу, щоб не чіпати новачків, які, вірогідно, нижче. Твори, що починаються з реплік, навмисно оминав, бо надто не люблю таких зачинів. Для тих, що не пройшли, вибрав ледве не перші, що були занотовані під час експерименту. Ті, що пройшли, — обирав найпоказовіші. Кінець.