😁 Як не Крути 😁

Погоджуюся із пані @Таліана, коли ще, як не в спеку, читати про зиму і мороз.
В моєму випадку це про рерайт 22 глави.

Всі знають (або чули) слово Крути. Зазвичай фоном до цього слова грає пафосна музика, виринає мурал із Великої Васильківської і кілька листівок у вайбері від вчительки твоєї дитини із приписом: “завтра діти приходять у вишиванках 🇺🇦”.

Чи можна ще щось додати в художньому романі на тему трагедії і героїзму? Якщо на цю тему вже понад 200 книг є?

Можна!😁
Бо є ще ракурс: сприйняття теми Х таким-то діячем. І оце якраз воно.
У випадку “Нерозказаного” це прийняття і відлуння в історії не загалом Крут і героїв-крутянців, а саме питання про Отамана і трагедію.
Його особистий вибір і відлуння цього в сьогоденні.

От саме цей ракурс і змінився, а також додався психодел (аж так, що всякі сервіси розборів почали називати одну сцену горором).

А про сам перебіг битви в романі нема. І не повинно бути. Тут від початку нема фокалізації “Бог”, все суб’єктивно і через особисте бачення.
Але відповідальність за битву, вирішення долі фронту не менш цікаво за погодинний розклад пострілів на станції.

Тож. Було 17 тис символів глава, стало 28.
Особистий погляд, відгомін у часі, і зв’язок із сьогоднішнім днем — отут:

https://arkush.net/book/32313/22

П.С. Двоє антагоністів “підручник іст У” і “підручник укр літ” на місці.