Про заздрощі до чужого успіху.

А можна бути наскільки великим егоїстом, що максимально любити лише своє?)))) Бо тоді нема кому заздрити)))) Це як фраза, який із настрашніших гріхів найкращий? Звичайно - лінь! Він заважає нам робити всі інші гріхи!)

Чи заздрю я? Так, і от чому: читаю я твір і ловлю себе на думці: «Бляха, як же гарно!». І виникає непереборне бажання вдосконалюватися, писати краще, а у випадку з моєю роботою токарем — точити швидше й якісніше) Якось так от...

Можливо))) в моєму випадку можлива повна відсутність відчуттів до будь кого)))

Згоден є такий варіант: концентрація лише на собі коханому - тоді в нас просто не вистачає ресурсу на когось іншого)) В мене так часто буває)