Про заздрощі до чужого успіху.
Більша частина суспільства заздрить чужому успіху. Питання лише в тому: чи здатна людина це чесно визнати перед собою?
Більшість не заморочується такими думками: їхня заздрість неусвідомлена, знаходить виправдання або ховається під личинами благородних мотивів.
Людям, які не бажають брехати собі, складніше. З однієї сторони: не хочеться бути мерзотником і плювати отрутою, з іншої сторони - це умонастрій ( не просто емоція), який важко подолати.
Це породжує внутрішню боротьбу, психологічний дискомфорт, що трансформується або у внутрішнє "самоїдство", або в ігнорування проблеми. Це програшна стратегія, оскільки приводить або до хвороб, або до неконтрольованих приступів гніву та агресії.
Все проігнороване та неусвідомлене в нашому житті повертається, як доля - писав Карл Юнг
Тут не допоможе мораль, релігійні заповіді чи закони, бо проблема ця - світоглядна.
Вона породжена матеріальною парадигмою. Теорія Дарвіна, містить концепцію про еволюцію найпристосованіших та боротьбу за виживання - і люди несвідомо переносять цей принцип у повсякденне життя.
Людина, яка вихована так, розглядає все навколо, як арену жорстокого протистояння у світі обмежених ресурсів. І очевидно: кожен успіх іншого зменшує частку загального "пирога". Зменшує мою можливість стати успішним: відомим, багатим, найрозумнішим - список можна продовжувати.
Просто неможливо не відчувати заздрість там, де світ - це гра на виживання з обмеженою сумою.
І очевидний вибір у всесвіті дефіциту та жорстокої конкуренції - стягнути "щасливчика" вниз. Принизити його творчість, знецінити його досягнення, розтоптати, як особистість. Тим самим збільшивши власні шанси на успіх.
І які б маски зовнішньої моралі та доброзичливості не носило таке матеріалістичне суспільство зрозуміло: під ними ховається хижий вишкір ікол, а гостро відточені пазурі "суспільної думки" готові порвати тебе на клапті.
В такій спільноті не можливо позбавитися заздрощів, бо вони є її важливим складником та механізмом природного добору.
Вихід в іншому - змінити умонастрій. Матеріалістичну парадигму еволюції видів Дарвіна, з її боротьбою всіх проти всіх, на еволюцію Духа, у світі абсолютного достатку, де кожному виділена його доля.
В богоцентричній парадигмі ( НЕ ПЛУТАТИ З РЕЛІГІЙНОЮ, ЯКА ЧАСТО, ПО СУТІ, Є ТОЮ САМОЮ МАТЕРІАЛЬНОЮ КОНЦЕПЦІЄЮ) - світі абсолютного достатку - немає місця боротьбі за виживання. Кожна душа розглядається, як унікальна, неповторна істота. Немає іншої такої та ніколи не буде. Ніхто не володіє такою ж комбінацією талантів, емоцій та патернів поведінки. Ти - неповторний.
Коли ти знаєш, що твоє місце ніхто, ніколи не займе, то відпадає потреба в агресії чи ненависті, які пригнічують твій потенціал. Замість деструктивних реакцій - зосереджуєшся на власній творчості. Замість заздрощів до чужого успіху - просто захоплюєшся талантами інших, збагачуючи себе певним досвідом.
Там де панує умонастрій еволюції духу відпадає потреба в заздрощах, ревнощах чи агресії, бо перед тобою відкривається світ незліченних можливостей. Настільки широкий та фантастичний, що тобі просто необхідні інші з їхніми талантами, щоб відправитися разом у захопливу цікаву подорож сповнену дружніх кпинів, веселощів та пригод.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!