Вчимо 😆укрліт разом💙💛

Вересень — неповторний час.
Згаданих о дев’ятій вечора поробок, які конче необхідні завтра на 8.30 (неодмінно з рожевого пластиліну і 🍁дубових листочків + 🌲соснових шишок і мушель 🐌 равликів). Чи хоча б обов’язкової синьої футболки зі смугастим крокодилом 🐊, яка потрібна в понеділок для флешмоба до дня кактуса (а дитина згадала про неї в неділю в обід).

А щоб підняти настрій між днем знань і днем вчителя, в “вайбер-чат” входить “Нерозказане” із пропозицією вивчати укрліт разом.

Поки ви не почали читати, нагадаю про рерайт глави 25. МИКОЛА, тут:

https://arkush.net/book/32313/25

ТОП УКР. КЛАСИКІВ (і не дуже), письменників і письменниць, поетів і поеток, які є персонажами/-ками книги, і на пів фаланги відрізняються від своїх портретів на стінах в кабінеті.

⚠️ *Важливі обмеження:

1. тільки фактичні персонажі, а не згадані в мета-шарі роману (як Маланюк і Стус, напр.)
2. тільки укр. письменники. Зеєв Жаботинський з рос.-мовним романом про Одесу не включений*.

Навігація: порядок зворотний. Останнім буде най-най

Тож!

#10. Христя Алчевська

Пані поетеса. Вона прекрасна. З’являється в сцені відкриття київського фунікулеру. І не тільки. А з нею Микола Міхновський, який показує себе з неочікуваного боку.

🔎Гуглити: історію її батька (вбитого рос.імперією), як проводилася русифікація Донбасу.

Цікаво! Саме її батько вперше в Україні поставив пам'ятник Шевченку. Приватно. В себе на подвір’ї.

В шк.програмі Христі місця не знайшлося.

#9. Володимир Сосюра

Чуттєвий кароокий парубок із записником виявляється тим єдиним гайдамакою-свідком (та і учасником), в шапці з червоним шликом і китицею, який лишив спогади “з того боку” про Проскурівський погром.

Як його ескапізм в любовну лірику (коли навколо всі про партію і сталіна) став наслідком тої травми.

Як роман “Третя рота” чекав незалежності, щоб прийти до читача (через нерадянську молодість власне).

🔎Гуглити: історії з каральною психіатрією часів срср (і власне Сосюрині страждання).

#8. Василь Королів-Старий

Той самий друг. З крокодилом для дівчинки Лесі. З'являється вживу вперше в главі “Крути”, в штабі гайдамаків.

Але запам’ятається він “Потерчатами” в 24й і дружбою двох хлопців-семінаристів в Полтаві, Василя і Симона.

Королів лишив 2 праці, які є безцінними джерелами по темі: “Історія про мою смерть” і маленька книжечка про С. Петлюру власне.

А ще Василь: влаштовує Симона на роботу в редакцію (яку потім залишає Миколі Зерову) в “Батько”.

Історія про “співбесіду” Симона на посаду в редакцію і керівника земств дуже смішна. І реальна.

Піду, ще раз перечитаю пару його казок. Вони неймовірні. Вивчають їх в молодших класах.

🔎Гуглити: дружину Короліва-Старого, Наталену Королеву*, теж письменницю.

(*🇪🇸Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Натале́на Адріанівна Дуніна-Борковська, у шлюбі Короле́ва)

#7. Павло Тичина

Витончений інтелігентний парубок, який працює в Чикаленка рекламістом, продає площини під рекламу (про це в школі чогось не кажуть). А потайки пише. І підтримує його… Микита Шаповал. Ага. Той самий, що оформив повстання Директорії.

За плечима семінарія. Співоча капела при єпископі. І неймовірна картина, де викладач М. Жук (сецесія і модерн) малював юного angel-like Тичину з сопілкою і чорними крилами. Картина до речі в совку була заборонена. Виставлялася в Нью-Йорку і Чикаго.

Тичина опиняється на яхті під Тарасовою горою в главі “На яхті”. А ще раніше пише той самий вірш про Крути.

🔎Гуглити: будинок “Слово” в Харкові і будинок “Роліт” в Києві. І як Тичина вижив в обох.

А ще він був в одній із шкіл, де вчилася авторка, “патроном”, за ххх років до її школярства.

Ну і звичайно. Батл на яхті між “Сонячними кларнетами” і вигаданою Володею на ходу назвою “Сонячна машина”. (Тоді це писалося через ш, соняшна).

Анімоване фото Тичини, розміщене в соцмережах, зібрало англомовні чоловічі пропозиції ❤️познайомитися

Раджу таки 🔎відкрити текст Стуса про Тичину.

#6. Іван Нечуй-Левицький

Глава “Директорія”. Полтавська семінарія. Старий колишній викладач (селебріті) якого попросили повернутися і прочитати одну лекцію. Рос мовою. Про слов'янські мови (і яка серед них рос головна). І один студент з білим чубчиком, який висловив викладачу-русифікатору все, що думає. Викладача ви всі знаєте, як автора “Кайдашевої сім’ї”. А білявий впертюх доросте до голови держави.
Але до того стане тим, хто видав і утримував цього викладача (коли той був без грошей в пансіоні хоспісі).

А чого ж про це забули сказати, що без Петлюри і Грушевського не було б видання Нечуя? І в совітських книгах забули. І в нинішніх.

Цікаво, що в 1905 Левицький дивним чином побачив всіх разом (ВВ, СП і Грушевського) у Львові. І щось його так зачепило, що в 1912 він тричі про це згадує. Разом з ідеєю викинути кілька українських літер, як і, є тощо.

🔎Гуглити: куток від так званого “будинку Нечуя-Левицького” в Києві. І всіх його учнів. Він багато кого русифікував, ставши класиком укр літ.

І контекст цитати Лесі Українки: “Будь ласка, не судіть про українських жінок по Нечую-Левицькому”.

#5. Ольга Кобилянська

Глава “Готель”. Таймлайн флешбеків. Микола в Чернівцях по справах, а заодно по консультацію з хедхантингу від Ольги Кобилянської. Хто читав, сподіваюся, не забув.

Зв’язок Миколи і Олі глухо захований в нетрях інтернету. Бо ну як в школі можна було написати про “письменницю-соціалістку з пригнобленої румунами Буковини”(с) (врятовану совком) і укр націоналіста Міхновського. Отож.

Аналогічно, як і конспіративна тема спільної роботи Миколи і Франка затерта.

🔎Гуглити, якщо знайдете: Міхновський про Кобилянську. Повний текст. Ну і Олю з Христею. Бо про Олю з Ларисою всі і так почитали.

#4. Агатангел Кримський

Або просто Агат, зірочка 49ї глави. Зашиває на собі все: і академію наук, і український правопис (який як тільки не звуть, від “харківського” до “скрипниківки” і “голоскевича”) і обидва таймлайни роману.

Літо, спека, яблука, Звенигородка, 1905, і два чоловіки на траві палять [цензура], обговорюючи що їм зробити з нинішнім чоловіком жінки, яка для обох стала першим коханням.

Максим Славінський і Агатангел Кримський. Почуття до Лариси Косач як підґрунтя для багаторічної дружби. Обидва викреслені з підручників. Обом не знайшлося місця ні в укр літ, ні в історії, ні на купюрах.

А ще до чого всього тут роман “Андрій Лаговський”, і що забув на 1000 грн українофоб Вернадський.

📕Гуглити: не треба. Треба брати лопату (закреслено) і читати Агатангела. І про букву Тета/Фіта. Чому орфографія через Ф а ортопедія через Т. І як деяким досі муляє український правопис.

#3. Іван Франко

Місце в рейтингу третє, а в главах він вживу з'являється буквально в 4-й главі.

Молодий Винниченко марить славою і успіхом, а для цього йому треба 2 рецензії: від Франка і Лесі Українки. А коли він нарешті отримує шанс вживу познайомитися з Яковичем… ееееммм… він до нього не являється. Чому?
Бо боїться візуальних ефектів поруч із тим, хто реально ночами сидить у Франка і про щось спілкується. Симон дійсно регулярно бував в Франка. Чому? Про це в книзі.

(*дарма ховався, Володю, тебе здав Левицький)

А ще, звичайно “🐱рудий клан🐈”. Шкільні портрети взагалі забувають, що Франко був рудий (а Лариса білява). А тим більше про його рудого кота Мурлику (спадкоємцем якого стане рудий Марек в 1917).

І все воно було б пасторально про доброго дідуся. Якби це не був буквально Каменяр. Далі все в главі.

🔎Гуглити неодмінно. Стаття про Франка від С.Петлюри власне, яку дослідники вважають вершиною його публіцистики. Раджу. А ще про будинок і спільний паркан Франка і Грушевського.

#2. Леся Українка

За великим рахунком вся історія роману починається з того, що Максим дав обіцянку Ларисі виконати будь-яке її прохання. Неочікувано, так?

А сама ця сцена аж в 42 главі у спогадах відповідно М. Славінського.

Заочно Лариса з’являється вже в 4й главі і далі з тексту нікуди не дівається. Навіть доньку Симон називає Ларисою в доках (і Лесею в побуті).

Від неї ниточки ведуть майже до всіх персонажів. Чи буде з нею велика сцена? Хтозна 😉

🔎А що ж гуглити?
Пропоную дві речі.
1️⃣Перша: книжку Забужко про Лесю (дякую світлій людині, яка нею поділилася).
2️⃣ друга: книга перекладів Гейне Лесі і Максима.
Ну і перечитати “Стояла я і слухала весну”, оскільки це посвята Славінському.

Ця історія породжує лавину думок, коли “неблагонадійний” кавалер призвів до того, що жива прекрасна Лариса була затерта, а єдиний “дозволений” підручниками “класово правильний кавалєр” — це марксист Мержинський, гордо вмерлий за ідеали комунізму (наспр від сухот). Зв’язок її з політиком України і міністром гетьмана і Петлюри треба викреслити. Хай навіть Лариса перетвориться на примару через це.

🫅 #1. Тарас Шевченко

Не чекали?
До його дня народження вже був пост (шукайте в мене на сторінці). І хоч його вживу на сторінках немає (*поки що 🤣), без нього не було б половини персонажів.

Поговоримо про нетворкінг*. Як Шевченко пов’язаний з усіма персонажами. Не, не тим, що всі читали “Кобзаря”.

Готові?

1. Федір Корш. 55+ Академік, лінгвіст, орієнталіст із Петербурга. Німець за прізвищем. Хм. До чого тут Шевченко? Еее. Його батько власне дружив і був дуже близький з Тарасом. Аж так, що коли народився Корш, Тарас його поцілував. Видно так Корш і був інфікований Україною. Вивчив мову, писав вірші укрмовою і підписував “Хведір Корж”. (47 глава)

2. Володимир Винниченко. Всі чули історію про його померлу дитину яку народила Люся Гольдмерштейн (aka Клавдія Петрівна). Але. В дівоцтві вона Максимович. Ага. Онука того самого Максимовича, 1го ректора універа Києва і його жінки, яку малював Шевченко. (10 глава)

3. Борис Мартос. Прем’єр-міністр, зв’язок і історія з яким тягнеться з 1900 року. Шевченко в його голові і серці лежить в окремій комірці: саме Мартос (попереднього покоління) видав перший “Кобзар”, ризикуючи життям і вкладаючи власні гроші. (48 глава. Праві).

4. Олександр Кошиць. Той самий, що “Щедрик”. 44 глава (“Лівий”), разом із Симоном збирає укр. пісні на Кубані. А його всі підколюють як “гнобителя”, бо його рідний дід був тим, на кого батрачив Шевченко. Травми дитинства бувають різні. У Кошиця — така 😆.

5. Микола Міхновський. 21 глава. Дід і батько буквально друзі Шевченка. Микола вивчив “Кобзаря” напам’ять і змусив Симона зробити те саме.

6. Степан Скрипник, перший патріарх УАПЦ. В тексті кілька разів (ну бо племінник г.героя), напр. в 43 главі. Шевченка вживу не застав, зате був в форті, де тримали Шевченка і навіть збирав деякі спогади про нього.

🔎А щоб було цікавіше, гугліть візит Скрипника в 🇺🇦Україну! Є фото з “Київським Динамо”. Так, Степан, племінник Петлюри, став патріархом і дожив до незалежної України. Досі є люди, які його пам’ятають (в Канаді переважно).

Ну і якщо ви думали, що список на цьому завершився, то ні!

Бо є ще один 🔝ТОП
Top of the top, 🤩
😀Володимир Кирилович Винниченко.

Який заявив, що він не гірше за Тараса, і взагалі, поки Тарас перемальовував класиків, Володя став імпресіоністом! І сусідом Пікассо 🎨. Отакої.