Навіщо я пишу?
Якось в одному зі своїх фейсбучних дописів Кокотюха роздратовано запитував невідомих авторів, що просять в нього поради: навіщо вам взагалі так корить надрукувати свою книгу, от навіщо? Якось так. І я замислилась: от дійсно, навіщо я взагалі пишу, та ще й викладаю тут свої твори? Не менш цікавим видалося питання: якого це роблять інші автори Аркушу, якщо читачів зараз не так вже й багато, а тих, хто готовий читати українською нариси дилетантів, хай навіть і безкоштовно, взагалі обмаль?
Ділюся особистими міркуваннями з цього приводу, і дуже хочу почути думки інших авторів.
Впевненість у своїх здібностях, в тому, що тобі є, що сказати людям, – переконливий аргумент для творчості. Мабуть, саме це спонукає взятися за перо великих письменників. Сама ж собі я нагадую маленьку рибку, що поспішає на нерест, бо всередині щось визріло, і розпирає нутрощі з кожним днем усе більше. Я пливу собі по життю, відчуваючи зростаючу напругу разом з нагальною потребою виплеснути з себе те, що накопичилось усередині. І ось настає момент, коли я, не в змозі більше терпіти, хапаюсь за папір і ручку, бо терміново потрібно звільнитися від дозрілих думок, що от-от стануть чимось самостійним, і, сподіваюсь, життєздатним. Інакше ніяк, бо ото все почне розкладатися всередині і отруювати мій організм. І ось я вже на письменницькому нерестилищі, мечу, так би мовити, ікру (о, скільки нас тут!). Не можу втриматись, адже інстинкт – справа серйозна і невідкладна. Чи це означає, що я – інстинктивний письменник? Насправді, мені ніколи про це розмірковувати - процес іде. Що? Я – не осетер і навіть не кєта? А це вже немає значення: оповідки – продукт життєдіяльності мого організму, вони визріли и просяться на волю. І я виплескую слова-ікринки на папір, раптом їх запліднить добрий видавець, і в результаті вийде щось свіженьке і цікавеньке. Що? Видавник – не мого виду рибина, не може допомогти мені плідною співпрацею? Цей хижак таким навіть не харчується? Шкода. То що я можу вдіяти? Лише сподіватись, можливо, комусь все ж стануть у пригоді мої наративи, припускати, що знайдуться бажаючі якщо не посмакувати, то закусити плодами моєї творчості. Між іншим, ікра мінтая теж непогана при правильному засолі. Як-то кажуть, чим багаті… Може комусь та й буде смакувати. На здоров’я!
А з якими сподіваннями ви викладаєте свої твори в інеті?
Коментарі
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше