З Днем Вишиванки! 💙💛
Всі блоги

Всім літературним Сизіфам присвячується

Скуловатова Олена
19.01.2022

Коли вже багато досягнув у своїй професії, маєш регалії, відзнаки, перспективи, дуже складно це все кинути та почати справу, у якій ти — зелене ніщо. А ще коли свідомо й цілком тверезо розумієш, що ні слави, ні грошей, ні визнання не набудеш. Та що там визнання, заробити на мінімальний продуктовий кошик не вдасться, навпаки потрібно постійно вкладати. Перспектива щось там відхопити посмертно насправді цілковито примарна, бо таких очманілих багато, а олімп давно зайнято.

Та все одно ти працюєш, довбеш лобом у двері, які ніколи не відчиняються, бо заколочені зсередини. Щодня, кожну вільну хвилину, а часом вкрадену в інших справ, чи дітей, витрачаєш на вдосконалення, на відточення майстерності, на посилення слова — своєї єдиної зброї та ахіллесової п'яти водночас.

Я б назвала це шляхом, але більше схоже на продирання лісом через бурелом. Бурелом із критиків, з під'юджуючих зауваг, з мовчазної відмови видавців, зі скепсису родичів… О, є звісно в цьому лісі та просвіти, тихі галявини. Це люди, які читають та підтримують, ті, хто пише щирі відгуки, ті, хто купує книгу (я знаю, що її купують найчастіше з бажання підтримати, такий собі «донат блогеру», ніж через художню вартість тексту. Цих текстів уже надто багато в сучасному світі). Трапляються ягідки — перемоги в конкурсах, вони дозволяють набити пузце так, щоб не впали письменницькі штанці. Ну а квіточки, яких усе ж маю невеликий букетик — це видані твори. Назбирані за майже два роки ромашки-збірки та дзвіночки-журнали.
Але, як не дивно, саме продирання цим буреломом укріпило, познайомило з чудовими цікавими людьми, примусило багато що переоцінити та зрозуміти. Воно щодня робить мене щасливою, бо я бачу просвіти, нехай це не вихід у широке поле, а лише галявини, але вони дають надію і примушують відчувати цю нестерпну радість буття та творчості, наповненість сенсом.

Я завжди вдячна всім, хто поряд, хто пише довгі коментарі та просто підтримує смішною гівкою, хто ділиться моїми дописами, хто тицяє смайлики під сторіз, купує «Мандрівний вітер» і хто читає. У наш час це особливо цінна навичка: не гортати, а саме читати написане, думати, віднаходити щось своє. Це дуже цінно.

Колеги, а в чому ви черпаєте сили, що примушує братися за цей Сизифів труд?

24

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Ярина Мартин
20.01.2022 23:29
Чесно кажучи, останнім часом якраз задумуюся над тим, щоб кинути цю марудну справу. Кожен твір пишеться важче за попередній, а коли нарешті дописується, не бачу очікуваної віддачі і натовпу фанатів)))) І думаю: «Ну все, не буду нічого писати, раз ніхто не читає. Зрештою, є набагато майстерніші автори за мене.» Але потім в голові народжується ідея, створюється сюжет, оживають герої, і я навіть отямитися не встигаю, як починаю нову історію. Дописуюю її, правда, зі скрипом і на чистій впертості, але, сподіваюся, що вона отримає свого читача. Хоча б одного, якому припаде до душі. Всі старання цього варті.
Ольга Ліщук
21.01.2022 10:35
Ярино, пишіть!!! Я почала Вашу "Долю чаклунки" - захоплює з перших рядків!!!
Ярина Мартин
21.01.2022 12:21
Правда? Дайте я вас обійму!)))
Скуловатова Олена
21.01.2022 17:23
Є таке, але ж в цьому стільки романтики
Ана Пест
20.01.2022 10:11
Моїми каменями спотикання на цьому Сизіфовому шляху є основна робота, скепсис рідних і власна лінь. Робота часом забирає стільки сил і часу, що залишається лише в голові прокручувати сюжети нових історій, складати діалоги, а от сісти до компа зовсім не виходить. Рідні, загалом, мене підтримують, особливо мама. А от чоловік вважає, що я дарма витрачаю стільки часу на те, за що грошей не отримую. А як не витрачати, якщо це мій релакс?! От тільки власна лінь частенько гальмує.))) Інколи змушую себе сісти за роботу. (дуже хочеться творити, але ж це треба зусилля прикладати!)))) А от відірватися від неї потім важко – так затягує. А ще невимовне задоволення від розуміння, що пишеш ти не дарма, що когось змусив сміятися, когось плакати, когось слухати з відкритим ротом. Саме це є тією силою, яка допомагає переступити через усі камені спотикання, не впасти та творити, бо є люди, яким це потрібно.
Скуловатова Олена
20.01.2022 22:00
Чудові слова.
Дарія Кононенко
19.01.2022 17:15
Це одна з небагатьох речей , що я вмію і можу. А скепсис в мнен не від родичів, а свій власний- чи я зможу доробити почате?
Скуловатова Олена
19.01.2022 17:24
Скепсис - це завжди захист. Своєрідна страховка від розчарувань.
Павло Романько
19.01.2022 16:49
Я дуже довго не наважувався почати писати, хоча мав у голові досить багато сюжетів, а коли почав, то довго нікому про це не зізнавався, соромився комусь показати свої тексти. А зараз письменництво для мене як наркотик. Я постійно хочу писати, хочу викласти на папір ту купу сюжетів, які так довго тримав у голові. Не хочу, щоб вони пропали. Також є мрія, мабуть нездійсненна - я б хотів заробляти письменництвом на життя. Але видавництва або мовчать, або ж пропонують видавати книги коштом автора, а я не хочу відривати гроші із сімейного бюджету. Занадто дороге хоббі виходить.)) То ж зараз просто пишу тому, що мені це подобається. А нещодавно вдалося надрукувати свій перший твір, оповідання "Користь від смерті" у журналі "Морок".)) Тож буду продовжувати. Раптом прорве?))
Скуловатова Олена
19.01.2022 17:24
Вітаю вас з дебютом. Це чудово.
Павло Романько
19.01.2022 18:03
Дякую!
Зорян Костюк
19.01.2022 19:28
Вітаю з публікацією! А як потрапити у цей "морок"?
Павло Романько
19.01.2022 21:28
Дякую! Я натрапив на фейсбуці у групі ФанАрк пост про перший номер журналу. Надіслав їм декілька своїх оповідань. Вони обрали "Користь від смерті".
Зорян Костюк
19.01.2022 21:32
якщо не важко, можете мені надіслати посилання? можно в приватні повідомлення
Катерина Скрипка
19.01.2022 16:20
Коли комусь те що я роблю потрібно... Дає відповіді або викликає хоч малесеньку усмішку, тоді розумію - все не дарма😊
Скуловатова Олена
19.01.2022 16:35
Гарний сенс
Катерина Скрипка
19.01.2022 17:03
Дякую🤗
Ольга Ліщук
19.01.2022 16:15
А я відчула ейфорію, коли написала першу повість, сюжет якої мені настирливо снився. Поставивши крапку, зрозуміла, що "мозаїка" твору склалася сама, я й не помітила деякі деталі, занотовуючи свої сни. Це - неперевершено! І "підсіла"...
Скуловатова Олена
19.01.2022 16:36
Цікаво вийшло
Зорян Костюк
19.01.2022 15:49
розуміння що жити лишилося максимум 5-7 років та треба після себе щось залишити. а то з 14 років хотів бути письменником та все відкладав та не міг наважитися
Скуловатова Олена
19.01.2022 16:37
Це не кепський такий стимул. Удачі.
Зорян Костюк
19.01.2022 21:25
на жаль результат поки що не радує. я пишу погано. стиль кульгає. сюжети кострубаті. фіналами читачі незадоволені. і я не знаю як це виправити
Скуловатова Олена
20.01.2022 09:04
Тільки наполегливою працею. Якщо воно ваше, то прийде з часом, якщо ні, то принаймні точно знатимете, що не то.
Зорян Костюк
20.01.2022 09:50
мені ще у школі викладач літератури казала що я маю бути письменником бо у мене є хист
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
З Днем Вишиванки! 💙💛
19.05.2022

Щиро вітаємо всіх аркушиків з Днем Вишиванки! 🙂💙💛

... Детальніше
Блоги
Етер у VivArt: цікаве та корисне про Аркуш 🙂Аркуш
27.05.2022

Вчора спілкувалися з письменницею та кураторкою мистецького проєкту VivArt Марією Дружко. Про Аркуш говорили багато і довго. Сподіваємось, що було цікаво 🙂

... Детальніше
Верлібри про війну, то щось неймовірнеРоман Коцький
27.05.2022
Навряд зараз зустрінеш багато щирих слів, вдало спресованих у послідовні твори. Я не бачу їх у себе. ... Детальніше
Слава Україні, аркушикиНезнайомка з країни мрій
26.05.2022
Слава Україні , аркушики! "Просто друг , або Дівчина з мого сну" Завершена! Запрошую до читання І щ ... Детальніше
Мій переїзд з ЖЖМ. М. Безрук
26.05.2022
У зв'язку з широкомасштабним російським вторгненням в Україні блокують увесь російський домен Інтерн ... Детальніше
Нове оповідання "Земля крові"Віталій Дуленко
25.05.2022
Написав я оповідання "Земля крові" на тему патріотичної містики. Для мене це було чудовою можливістю ... Детальніше
Таласум 2Айя Нея
24.05.2022
Таласум чоловік може грати на кавалі або на гайді. Таласум може мати форму тварини — буйвола, барана ... Детальніше
На Аркуші вже:
2661читачів
10891коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: