Розділ 21. Довгождане оновлеення!

Поспішаю до вас із радісною новиною! =) "Вибір" ― 21-й розділ "Пір року. Зникнення Зими" вже можна читати!

Традиційне звітування:
62 877 знаків (9 663 слів)

Цей розділ дуже дивний, насичений різними подіями: і самокатування Майка, і шалена пристрасть, і екшон. Ще ми прогуляємося вуличками Атлантиди, бо, зізнаюся, одноманітні сірі стіни Кригожару мені вже дрібку набридли. А Ден просто-таки покорив моє серце! Знаю, ваше серце цей харизматичний засранець вже давно викрав, а моє от тільки зараз...)))

Цей розділ писався так легко й просто, що я сама в шоку! Без жодного вигорання чи сумнівів. Слова лилися з вогнем самі, що прямо дикий кайф. Хоча я й пишу зараз цей блог з відчуттям піску в очах, бо години безперервного письма все-таки даються взнаки, однак будь-які муки вартували цього..)))

Сподіваюсь, ентузіазм мій не згасне під час написання фінального розділу. Фінального! Аж не віриться, що ще один розділ залишився... До речі, називатися він буде "Бал під Кровавим Місяцем". Але коли його очікувати, не знає навіть сам Любомир!

Коротше, приємного читання вам!

♥♥♥

Візуалізація зі спойлерами.

Заледве не наяву Майк відчував, як меч тонким загостреним вістрям раз за разом встромлювався йому в шкіру, завдавав все нових та нових ран ― і краплі крові, звільнившись з лабетів душі, стогін якої спершу звучав отруйним шепотом, а затим переходив на крещендо безконтрольного реву, забруднювали гарячими цівками білосніжний килим, западали в щілинки, розповзалися на іскристі стіни… Аж поки його тіло не опинилося виваженими ударами розсіченим на дві рівні суперечливі частини, поміщені після таких катівських діянь на шальки терезів: понад усе Майк волів, аби Діана прокинулася, але достоту так само він бажав підійняти край завіси минулого. Яка частина його переважить?

― Алексе, який, до біса, договір? Поки ми з тобою ведемо безглузді дискусії, Діана живцем згорає! Ти це розумієш?

― Мені шкода, Майку, але я справді не можу…

Спересердя Майк вгатив по столу, що аж лист-шет затрясся:

― Досить втирати мені єресь!!! Тобі так само, як і мені, кортить дізнатися, хто стоїть за маскою Темного Лорда ― хто винний у вбивстві Маріам та наших батьків. Саме за це ти зараз, мов потопаючий за соломинку, і чіпляєшся. Але це не вихід, бо якщо Діана таки загине, а ти міг щось притім зробити… Думаєш, ти зможеш після цього спокійно жити?!

― Мені ж цікаво… ― всміхнувся Денис, підступаючи ближче, а відтак поклав руки на поручні, наобіруч від Дафні, не залишаючи жодного шансу на відступ. Тоді ж шепнув на вухо, мимохіть насолоджуючись її солодко-квітковими парфумами: ― Згорю ж від цікавості, крихітко. Що там за щирий інтерес, м-м-м? ― злегка потягнув він за оксамитову мочку зубами.

Дафні не залишилася осторонь та підтримала гру: обхватила його шию руками, а втім, станом відхилилася назад, аби відпарирувати, впившись у вічі:

― Згорай, а я насолоджуватимусь видовищем.

― Якщо ти з ним, ― кивок на Дениса, ― то вхід заборонений, малий.

― Я? І з ним? Ну ви й смішні, ― реготнув Майк. ― Та я першим стою в черзі, аби всі потрухи з нього вибити.

― Ну то дерзай! ― шкірячи зубами, гавкнув вартовий. ― Покажи нам, як молодняк вчать розправлятися з супротивниками, а ми полюбуємося. Може, й самі чогось навчимося, ― гучно гигикнув він. Його сміх луною підтримали присутні, деякі з них навіть кухлі підняли, вимагаючи шоу.

Видихнувши, Майк повернувся до громом прибитого Дениса, в руках якого вже був нещасний кинджал, і витягнув з піхов меч, а затим, приречено зітхнувши, розвернувся до вартового з блискавичним випадом. Бачить Кровавий Місяць, він не хотів встрявати в бійку!

Приємного читання ♥♥♥