Мінливість

Навряд чи колись пострічаєш колишній світ,

у, здається, подібному вимірі вулиць та схожості

дверей, за якими зникають знайомі тобі

лиш модою ледь видозмінені образи й постаті.

Здалеку

все видається незмінним. Чи навпаки,

зблизька:

вікно, що тримає у пам'яті давню зустріч,

відділило тебе від кімнати спаданням ріки,

мінливістю серця із часом яке не злучиш.

І в цьому весь фокус. Як книга, яку давним-

давно прочитав, повертаючись знову і знову;

як вигук нещасного Джері, який все одно

не може повірити у неможливість любові.

Тікай! Забирайся! Стій, книгу свою забери!

Прокляття. Прокляття! Скрадається.

Забирає.

Тікай! І тікає, біжить через струмінь ріки

невпинного часу, що смертю в тобі минає.

18.09.2021