Передмова

- Остіне, ну що за вигляд? Хіба це можливо, щоб гарний парубок на виданні зовсім не дбав про свою зовнішність та не слідкував за модою? - татко, в гніві ще гарніший ніж звичайно, відкинув з свого бездоганного обличчя русяве шовковисте пасмо. Потім, щоб підсилити ефект, підняв вказівний палець з бездоганним манікюром та продовжив промову. - Пам'ятай, хлопців багато, а королівен - по пальцям однієї руки перерахувати. Хіба ж Доблесна Яромира зверне на тебе увагу, якщо ти виглядатимеш як волоцюга, га?

-Так, ти як завжди правий. - симпатичний молодий підліток в окулярах невинно посміхнувся, не відриваючи очей від книжки. Він навіть не зробив вигляду, що чергова лекція щодо Величезного Значення Краси та Чарівності для Справжнього Чоловіка, затрималася в його свідомості.

-Ох, сину, мій любий Остіне. - сліпучий красень в довгому оксамитовому камзолі, прикрашеному дорогоцінними раухтопазами під колір його великих очей, подарував сину найчарівнішу з своїх посмішок. - Чоловічий вік короткий, сам знаєш. Не зробиш якійсь принцесі гарну рум'янощоку донечку до двадцяти п'яти і все - знайдуться молодші, а тобі лише в монастир дорога.

-Тату, а принцеса Яромира вона яка, красива? - зашарівся від власного нахабства хлопець.

-Сину, про таке не питають. - очі принца-консорта Ендрюса аж розширилися від переляку. - Хіба ж я тебе погано вчив витонченим манерам? І хіба ж якась принцеса захоче собі в пару дикуна?

- А якого біса я маю цілий день чепуритися та спати люб'язності невідомо кому? З сподіванням, що мене обируть, як худобу на ярмарку, на розплід? - мякий та співочий голос принца звучав незвично голосно. Проте легке тремтіння рук видавало знервованість.

- Ну, рідненький, заспокойся, випий чаю. - Батько ніжно обійняв сина за плечі, змінюючи тон на більш приязний. - Принцеса Яромира дуже молода, вона втратила матір ще дитиною, коли Ядвіга загинула під час походу. Тому і шукає чоловіка зараз, коли їй виповнилось сімнадцять і вона вже вважається повнолітньою. Вона сильна, зграбна, чудово стріляє з лука та фехтує на мечах. До того ж вона з чотирнадцяти років планувала військові походи, і не програла жодної битви. Але не треба думати, що вона груба та простакувата, як якась розбійниця. Навпаки, вона любить читати, знається на багатьох науках та любить читати. Впевнений, вам з нею буде про що поговорити.

- Цікаво, яка вона з себе? - юнак мрійливо поглянув у вікно, майже уявивши, як вони з невідомою принцесою вдвох летять на баских конях по лісу, і вітер дзвенить їм у вухах.

-З себе вона така, як і личить правительці. - закусив губу принц Ендрю. Здавалося, він зараз заплаче від гніву. - Розумна, дужа і багата. А от чи захоче вона розмовляти з тобою довше хвилини, навіть беручи до уваги твої довгі ніжки та шовковисте волосся, я починаю сумніватися. Іди, подумай над своєю поведінкою.

Остін вклонився батьку, та, сховавши посмішку, вийшов з Великої Бальної Зали. На вулиці світило сонце, співали пташки та пурхали метелики. Від квітів розходився на всі боки запаморочловий аромат, що обіцяв нескінченні пригоди та радощі. Остін сів біля мармурового фонтану та подивився на своє відображення. Вродливий, трохи повнуватий юнак в окулярах мав напрочуд привабливий вигляд. Невисокий, але довгоногий та зрабний, з розумними горіховими очима та темним, трохи кучерявим волоссям. Він задумливо глянув на своє відображення та посміхнувся, зблиснувши рівними та білими, мов перлини, зубами, від чого на щоці стало видно симпатичну ямочку.

-Ооостіііі. - дитячий голос долина смайжк біля вуха. - Я тебе, кликав, а ти не чув. Знов мріяв?

З-за куща вибіг гарненткий русявий хлопчик в зеленій суконці з бантиками, та заскочив брату на коліна.

Остін обійняв малого та ніжно пригорнув його дитячу голову до грудей.

-Ех, Марті... - глибокі очі Остіна стали сумними. Він не міг пояснити молодшому брату, що скоро їм належить надовго розлучитися, скоріш за все назавжди. Тяжка доля чекає членів королівського дому - самотність, чужина, шлюби без кохання та нескінченні клопоти щодо виховання дітей. Така воля богині Ойди, що пильнує рівновагу та баланс у Світобудові. Жінка то образ богині, мисткині, яка дарує життя та забирає його. А чоловік - лише вихователь для дітей та піклувальник будинку, бо він не здатен привести на світ нове життя. А лише оберігати подароване жінкою. Так було і так буде завжди.

І не можна сказати, що Остін був проти такого порядку - він любив своїх братів, малого Мартіна та старшого Маркіяна. І свого строго, але люблячого батька теж обожнював. І тиху, але розумну маму Міранду, яка приділяла своїм книгам значно більше часу, ніж власним синам. Мабуть, з мами вийшла б значно краща вчена, ніж правителька, недарма вона проводила весь вільний час в університеті. І сестру-спадкоємицю Марину, сувору молоду воїтельку, що сходила з бойового коня, лише щоб поспати, теж любив. І бабусю-королеву Диметру, яку всі називали "Гриїфська лисиця"... З дитинства всі казали, що в синів Ендрю а доьре серце та лагідна вдача, то ж принц дуже пишався своїми дітьми.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.