Other world

Того дня, коли за обрій почалося сходити світло-рожеве сонце, двоє учнів Гоґвортса вирушили на короткочасну прогулянку: подихати свіжим повітрям, устаткувати свої думки, яких було надто багато.

Тиша навколо них обвивалася невидимим туманом. Легка прохолода змушувала тіла тремтіти, а краєвид навколишнього лісу та кількох пагорбів зігрівав душі.

Вони ходили довкола величного замку, милуючись його красою, охоплюючи поглядом також природу, що існувала навкруги: Заборонений Ліс, Озеро Страху[4], Гора Смерті[5].

[4] Озеро Страху - вигадене озеро, яке не існує у справжньому всесвіті Гаррі Поттера.

[5] Гора Смерті - вигадана гора, яка не існує у справжньому всесвіті Гаррі Поттера.

Коли Гаррі тримав в руках грифіндорскький шарф (з жовтим та червоним кольорами, а також з емблемою грізного лева) і запропонував Герміоні надіти його, вона одразу відсахнулась. Майже впритул доторкнулась шафи, що була позаду її спини. Мозок одразу намалював обличчя Драко, яке шкірилося і відчайдушно хотіло замотати на її шиї зашморг із шарфа.

Тому Герміона обійшлася коміром свого пальта, який надійно захищав її від вітра, і водночас прикривав фіолетово-сине углублення, з кількома вкрапленнями багряного.

Голос дівчини був достатньо хриплим, наче скрегіт метала об метал, що вона відмовилася від розмов. Її рука, наче лоно винограда, обплела руку Гаррі, і їх голова м'яко лягла на плече.

— За час нашої відсутності багато що змінилось. І як бачимо, не в найкращу сторону. Наче потрапили у інший світ… Може, втечемо? Гайнемо світ за очі? – Гаррі любо подивився на Герміону, і той побачив і відчув порух головою, що означало негативну відповідь.

— Так, втеча не найкращий варіант, яка не вирішує проблеми, а лише ігнорує їх, і тому ми повинні долати перешкоди. Знаємо і проходимо. Проте, чи не багато разів ми ці проблеми розв'язували? – риторичне питання, яке не потребувало відповіді.

Герміона відчутно стиснула руку Гаррі, даючи знак припинити думати в такому напрямку, але той, наче не відчувши цього, продовжував свій потік думок:

— І чим нас винагороджувала доля? Новими клубками ще більш химерних негараздів. Якщо зважати, що оце це припало на наші дитячі роки, то звучить ще жахливіше.

Гаррі на деякий час прикрив рота, обдумуючи думки, які накіпіли в нього за всі ці роки, проте боявся їх кому-небудь озвучувати.

— Всі думають, що ми отакі герої, які не зважаючи на все, живемо звичайним життям і радіємо дрібницям, але – ні. Ми бачили і знали надто багато, через що нам загрожувала небезпека. Боялися кожного шурхоту, незважаючи, що першими йшли у бій. На нас покладалися, наче ми рятівники світу, проте це не так. Ми були купками дітлахів, які виживали, а інші сиділи склавши руки і радісно вигукували слова перемоги, наче то вони все це зробили.

Герміоні не сила було все те вислуховувати. Вона вирвалася з пів обіймів. Її гнів одразу вистрілів у сині очі Гаррі, проте це йому надало ще більше впевненості, ще більше наснаги у словах:

— Я не можу так більше. Ми не можемо так більше. Ризикувати однн одним, аби коли-небудь втратити одне одного? Ради чого? Я більше за все боюся побачити твою смерть. Твоє бездиханне тіло, яке більше ніколи не буде живим. Не хочу цього.

Незважаючи на обпекаючий гнів, Гаррі замовк, наче думки могли втілитися у реальність. Страшну та небезпечну реальність.

Ці слова, мов блискавка, вдарили прямісінько в серце Герміони. Вона усвідомлювала такі речі, але ніколи не уявляла. А якщо Гаррі помре? Чи буде вона радіти, що магічний світ знову в безпеці? Чи вона стане тією, хто раз і назавжди зруйнує його?...

Слова, що майже криком виходили із Гаррі, оволоділи її думками, уявляли смерть її коханого. Ще тепла кров, проте мертве серце. Тепле тіло, але холодний, останній подих повітря. Її ноги затряслися від цього, підскосили її, і вона впала з вже вологими щоками. Била руками по землі. Шалено, несамовито, залишаючи синці та поранення, проте без болю.

Висока постать грубо опустилась на землю, забруднивши і пальто, і мантію. Лише міг обіймати її, теж з мокрими щоками. За довгий час не стримав емоцій, віддаючи всього себе.

Емоції, що їх ховали, нестримно вивільнялись з людських душ. Емоції, які пробудили темні сили, магія яких буде впливати і надалі.