Передчуття

Віщували нічого дивного,

Хмари неба лазурного сну,

І в промітті ліловозастиглому

Розворушили першу сльозу.

І померкла розписана тишею,

Грань розмитого обрію дня,

Розколовшись трухлявою вишнею,

Ставши символом передчуття…

Закрутившись у шквал тьмяним вихором,

Чорне сонце розірваних хмар,

Прогриміло картиною вироку:

Чисте небо – прелюдія чвар!

Буря!

21.06.2019